XVII

Автор: Юлія Лапушанська

ці фрази
затоплені
замовчені
у замовленні
вони забули двері для виходу
вони не знати, куди піти
де їх відчують

хто з ними буде
говорити
хто їм відповідь дасть
опівночі
хто прийде до них
на вишні

підніметься
вище пострілу
постоїмо?
я не знаю, як рахується далі
я взяв Тебе за основу
поразка
не мінорна
воно має право до
виходуя шуму

але не Тих
Ти знаєш мої береги
бесіди
усі бемолі
побиті стріхи
розбиті вистріли
на правий та лівий
ці фрази

вони скуйовджені
я не маю їм виходу
вони сиділи роками
готові до виходу
їх чекати роками
готові до виходу
їх вкидають люди
як бомби

на відстані
вони знають усі мої мінори
їх багато
безмежно
вони [довго] шукати виходу
вони довго просились на волю
вони готові до виходу

усі ці фразі
вони готові
хапай та вижмакуй
вони додадуть смаку
я взяв Тебе за родину
зарахував за батька
мої прощення

віки
вічні посиденьки у хаті
усі пива розбиті
розриті дияволом
усі демони згасли
вони бояться Твого подиху
вони не знають, куди ховатися

коли Ти заходиш у кімнату
Ти завжди зі мною
цього разу дістаєш бемолі
усі потовщені
покриті шрамами рани
вони вже перевʼязані
давно
давно потаскані

але недавно
створені у хмарі
[не можуть бути забутими]
але Він дорожче
допоможе перейти на новий легко
віддавши усі проблеми в дихання
фрази розбиті

сколихані
хмарою в мізках
фрази покоцані
усі непрозорі
непрощення 
залишені установки
[неправильні]

я обираю вийти на наступній
моє призначення - служити Богу
я обираю бути здоровою
лишаю увесь груз емоцій
покинутих вражень
образ
утіх
гріхи
усе за стіною

я дозволяю Йому діяти через мене
навіть коли це неголосно
і не клично 
коли пахне глиною 
нелогічно?
я дозволяю Йому забрати всі фрази
що ранять мене

день за днями
фрази з голови
покриті шрамами
фрази строкаті
забуті
покращені
я дозволяю Йому перевʼязати серце
покинути його на призволяще
і забрати душу
щоб служити
самовіддано
назавжди