XI

Автор: Юлія Лапушанська

я прокидаюся
і засинаю
прокидаюся
і засинаю
усе пробую стати кимось, ким не є
і не виходить
знову і знову і знову
я провалююсь

у нескінченні спроби
зробити те, що не виходить
у мене не виходить бути ким, ким я є
і ким хочу бути
моя мрія і моя реальність

це два мінус один
плюс недоспані ночі
ночі без сну
я заплющую очі
і пробуджуюсь

майже миттєво
і так завжди
я втомилась рахувати ці маршрути
котрі не знають початку
але я стараюсь
я стараюсь витримувати

у режимі виживання
я стараюсь не вигорати
не завжди у мене виходить
але допоки я відчуваю тепло
живої людини

я стараюсь горіти
не тушити
я стараюсь сама себе не тушити
але споживаю низькоякісне
низької проби метал
і він перегорає

у щось квіткове
перегортаючи мене
за чергової потреби
я закреслюю минулі спогади
але вони лишаються
горіти
стільки всього

до чого потрібно звикнути
стільки всього
чого потрібно сказати
стільки всього
на чому потрібно зупинитися
але я не взмозі
залежність взяла своє

я залежні від Бога
хотіла би сказати
і тільки
мене нічого не турбує
я ні за що не хвилююсь
я в змозі
я не вигораю

не розтуляю
я знаю, куди йти і що робити
з ким
навіщо
коли
на як довго

але цей маршрут ламається
виникненням однієї нової деталі
місця
куди я більше не повернуся
людини
котрої більше не буде поряд
місяця
котрий не вскочить
мрії
яка не здійснилася
і я не можу робити щось
щось так і було