Я хочу вирости, як дерево найвище

Автор: Іра Омельчук

Я хочу вирости, як дерево найвище,
Щоби тягнутися до неба, а не до землі.
В любові вирости і в благочесті,
Щоб більш нічого не тримало в суєті.

Я хочу вирости як не ростуть дерева,
Лиш християни можуть вирости отак 
З зерна любові, на Наріжній скелі
У Кого із глибин тече вода жива.

Рости лише у світлі Його Слова,
На вітрі Духа листям шепотіть,
У Небеса все направляти віття,
Як дерево, що бурям не зломить.

І в той момент, коли сокира смерті
У час призначений торкнеться до кори,
Дай,  Господи, тоді вже не тремтіти
І не забути - шлях це до мети.

Не дай, щоб розум  був моїм корінням,
Допоможи марнотою земне вважать,
Бо моє тіло все у владі тління,
Моя ж душа належить Небесам.

Щоб як прийде моя ота хвилина,
Я знала - жила недарма,
І всі мої надії й сподівання 
Отримаю й побачу скоро я.

Щоб все залишила і птахом полетіла,
Коли мене покличе звук сурми,
Щоб на землі моїм були корінням
Приємні Богові у вічності плоди.