Боюсь випробувань

Автор: Леся Данильчик

Боюсь випробувань, лякає невідомість,
Пригнічують думки і сковують мій рух.
"Не зможеш, зупинись", - говорить підсвідомість.
"Не бійся, про́йдеш все!", - втішає Святий Дух.

Багато вже доріг лишилося позаду,
Пройти не зможу їх - здавалося колись,
Я думала - впаду під тягарем відразу,
Але в останню мить десь сили віднайшлись.

Хоч важко так було, де люті буревії,
Та Бог зі мною був у найскладніший час.
Чому ж тепер душа, лиш вітерець повіє,
Боїться йти вперед й вертається назад?

Бо після перемоги тишу полюбила,
Втомившись у бою, я віддалася сну,
Забувши, що одна лише маленька битва
Не зможе завершити всього життя війну.

Гадала я собі, як обладунки скину,
То легше буде йти, і зникне всякий біль...
Так боротьба моя змінилась відпочинком,
Що я вже не змогла вернутися у бій.

І одяглася в страх, наче в дрантиві шати,
Згубила свою міць, ослабла в тишині,
Відлунням доліта злий голос Голіафа,
Таким страшним тепер здається він мені.

Вертатися назад? Але хіба це вихід?
Лишатись легкодухою? Невже це варіант?
Та ні! На цім шляху не хочу зупинитись,
Хоч в далині стоїть злий ворог, мов гігант.

Хіба мене Господь привів на поле бою,
Аби лишити тут беззахисну й саму?
Провадив вже не раз могутньою рукою...
Чому злякалась я, повіривши в брехню?

О Боже, Ти прости, що опустила руки,
Що в серце допустила приреченість і страх,
Що скинула в бою найкращі обладунки
І замість боротьби я потонула в снах.

Не хочу залишатись, мій Господи, слабкою,
Провадь мене туди, де сильними стають,
Лише вперед іти бажаю я з Тобою,
Якою б не була моя життєва путь.

З Тобою тільки я ніколи не програю,
Чи в повному озброєнні, чи з пращею в руці,
Я "голіафів" злих назавжди подолаю
І стану переможцем у лютій цій війні.

***

Боюсь випробувань, лякає невідомість,
Пригнічують думки серед усіх тривог.
"Не зможеш, зупинись", - говорить підсвідомість.
"Не бійся, йди вперед, з тобою Я - Твій Бог!"
Автор - Леся Данильчик