Слова

Автор: Лілія Мандзюк

"...бо кожному слово його стане за тягара…" (Єр.23:35)

Я винна, Господи, я винна.
І як загоїти свій біль ?
Слова поспішні, легковажні
Злетіли, мов на рану сіль.

І не мене це хтось образив.
Я болю іншим завдала.
О, якби думала розважно!
Вина і біль, моя вина…

Себе на місце ставлю інших:
Не хочу лити сліз гірких.
Від слів болючих, від слів різких, -
Біль ближнім принесла моїм.

Прости, Господь. Загой ті рани,
Що моє слово завдало.
Твого цілющого Бальзаму
Є незміриме Джерело!

Серцям пораненим дай Пластир, 
Як добрий Лікар приклади
Слова утіхи, добрий Пастир.
Й тягар з плечей моїх зніми.

Не хочу болей завдавати,
Й страждати від своїх же слів.
Я докір Твій спішу прийняти,
Й прошу, щоб Ти нас всіх зцілив.

Мене ж навчи Ти слів ласкавих, -
(А ще про здержливість прошу), -
Щоб люди від слів розцвітали,
Тобі несучи лиш хвалу.

"Свого тягара поклади ти на Господа, і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному!" (ПС.55:22)