Не славмо себе!
Автор: Лілія Мандзюк
Не славмо себе! Бог там сидить в зруйнованім підвалі, Де до матусі тулиться дитя… Він у будівлі, що замінували, Втирає сльози людям із лиця. Бог на війні. Десь там, поміж рядами Свою утіху раненим дає. З бабусями Він, з дітьми, з матерями, Поміж окопів з воїном живе. Бог не сховався, Він не спить. Він плаче: Його творіння губить стільки (!..) душ. А все могло би, може буть інакше! Допомогти нам хоче Іісус. Свої пробиті руки простягає: У Моїх ранах знайдете життя! Земна людина тлінне обирає: Вараву славить… О, прослав Христа!!! Не слав себе, прохаю, Україно! Пора схилитись до Христових ніг. Невже загинеш в гордощах, Вкраїно? Невже, невже?.. Прости нас, Боже, всіх!
https://holypoem.com/17094
@holypoem
