Ті, що Христові

Автор: Лілія Мандзюк

"Ті, хто Христові..." - в Біблії читаю.  
"Хто люди ці?" - у серці розмишляю.  
Як ті живуть, куди вони прямують,  
Як тут у світі стежечку торують?  
 
Чи є багаті, знатні і великі?  
Прості і щирі, а чи є двуликі?  
Хто люди ці, що в них така надія 
На воскресіння з мертвих, на спасіння.  
 
Роздумую, читаю, пізнаю... 
Чи риси їх я у собі узрю?  
Ісус Христос - Він двері до нетління.  
"Та, хто Христова" - дай й мені це ім'я.  
 
Ті, хто Христові: лагідні, здержливі,  
Тихі і добрі, довготерпеливі.  
Хороших якостей вони в Христа навчились,  
Серцем й думками з світом не зріднились.  
 
А навпаки, самі себе розп'яли,  
Себе за мертвих для  гріха вважали.  
Вони вмертвили свох земні члени.  
Не ті це, про кого звучать поеми.  
 
Не ті це, хто у розкошах мешкає,  
Тут на землі себе лиш вдовольняє.  
Не ті це, хто завжди-завжди веселі,  
І мешкають у затишних оселях.  
 
Це ті, які з середини змінились,  
І жить по Слову Бога підкорились.  
Це ті,  які розсталися з гріхами,  
Бо оцінили щиро Христа рани.  
 
Це ті, хто не хитрують, не лукавлять,  
Не є розпусні, пристрастні і горді,  
Не є сварливі, заздрісні, гнівливі,  
І зовсім, ні, вони не є злобиві.  
 
Відкинули, вмертвили, розп'яли...  
"Ті, хто Христові" - титул прийняли.  
Господь Ісус, Ти їх введеш у небо,  
Допоможи щодня зрікатись себе.  
 
На зустріч в небі оживля надія, 
Ще трохи - і реальність це, не мрія!  
"Та, хто Христова" - як би це почути.  
Навчай мене, я хочу Тебе чути.  
 
Провадь мене по стежечці до раю,  
В чудову вічність, радісну, безкраю.  
З Тобою там не буду сумувати,  
Допоможи й других до Тебе звати.  
 
(Гал.5:24>>>1Кор.15:22-23) 
(Кол.3:5, Гал.5:19-21, Євр.11:35-38)