Є ТАК БАГАТО, ЧОГО МЕНІ ХОЧЕТЬСЯ ТОБІ СКАЗАТИ

Автор: Юлія Лапушанська

Я виходжу з Тобою назустріч
І забуваю усіх.
Забуваю усе

Усі ті образи, що ставили люди
Як печатки. На серце. Ще та ще

Усі ті прокльони, що кричали навзгодін
Вони надривали голос, та я,
Відповідно до Тебе,
Стримував мовчання -
Перечікував
А інколи - не зовсім [назавжди замовкає]

І це мовчання
Воно продовжувалось
Тягнулося
Його розтягували, як глину
На ньому ставили інформацію
Про те, що справу запечатано
Але я знаю, що це не все

Тоді, коли мене не стане
Колиськоли мене не буде

Я відлечу
І Ти даш мені Свій силует
Я сховаюсь у тіні Твоїй
Твоїх крил

Мене заблокують усі оператори
Я буду знати, що краще
Взагалі не говорити

: Мені достатньо Тебе бачити

"Побачивши один раз,
Вам більше не потрібно буде
Жодних пояснень"

Але і відкривати транслокатори
Не варто

Транспортація між мережами
Неба та землі припинена
Трансформація звершена.
Думка:
Вона вже більше не існує

Є так багато, чого мені
Тобі хочеться сказати