БУРЯ #3: СОЛОДКА НІЧ. СМЕРТІ БІЛЬШЕ НЕ БУДЕ

Автор: Юлія Лапушанська

[3: Солодка ніч]

Раптом ти побачиш,
Що смерті вже немає,
І захочеш сказати "дякую"
Богу по-особливому.
: Це станеться сьогодні.


Але...
- Толлі?
- Нас вчора перервали.
Що ти казала за розмову із Богом?
- Ах, так...

Це було подібно до швидкого вибуху,
такого значного... Все сталося так раптово.
Я побачила, як усі села схопилися світлом.
Наче вони були поєднані: наче за них
Хтось молися. Знаєш, сьогодні
вночі за мене молилися...

І я покинула себе. Минулу.
Мене більше немає.
Усе, що було [увесь той бруд, 
уся та прикрість, увесь перегній]...

Пам’ятаєш, як я дивилася на себе в дзеркало,
та бачила там чоловіка, років під 90-то?
Так от, він помер. І це сталося так. Раптово.

Бог сказав, щоби я не йшла далі.
Він зупинив мене.
- Отже, тепер я справжня. Розумієш, Коре?
Смерті більше не буде.

Але це повітря. Ти знаєш, це все через нього.
Я раніше так не відчувала Бога.
Але щоразу, коли я тут.
І смогу машин, міста. Немає.
Я відчуваю такий глибокий зв’язок, що...
- Хочеться вмерти?
- Ні-ні, більше вмирати не потрібно.
Вже немає необхідності.
Усе вже пройшло. Минуло. Усе!

[Дивиться недовірливо]
-	Ну дивись.
А в думках: «Невже?»