Хочеться в небо...

Автор: Леся Данильчик

Хочеться в небо!.. Та чи дійсно хочеться?
Давайте перевіримо себе.
Про що найбільше кожен день клопочемся?
Про вічне чи насправді про земне?

Хочеться в небо!.. Часто дуже чується...
По-різному лунають ці слова:
Один говорить й хмарами милується,
А іншому - не любі небеса.

Хочеться в небо!.. Прості слова?.. Чи прагнення?
Куди найбільше хочеться душі?
Одна рука у небеса простягнена,
А інша - учепилася землі.

Властиво нам, коли страждань нема,
Коли благословіння повен дім,
Не линути душею в небеса,
А в серці наповнятися земним.

А як біда - то зразу в небо хочеться...
Уже не вабить це земне життя,
Душа до Бога у молитві проситься,
У Господі шукає укриття.

І, якщо ми не будем в небо прагнути,
Приліпимось ще більше до землі,
Не буде часу в небеса поглянути,
Господь пошле тоді часи лихі.

Й щоб легше все земне набік відкинути,
Ми, як приходьки, на землі живім,
Бо той насправді буде в небо линути,
Для кого воно дійсно рідний дім. 

Хочеться в небо!.. Давайте щирим серцем скажемо,
Щоби збігалися бажання і слова.
Давайте ми життям своїм покажемо,
Що дуже сильно хочем в небеса.

14.01.2021