Мов золото

Автор: Ольга Чорномаз

Мов золото — ці кучері на плечі —
Вогненний погляд вірного Предтечі:
«Покайтеся!» — лунало у пустелі
І досягало підземелля й стелі,

І августійшого старого саду,
І «царствених ушей» Іродіади.
А світ діливсь на біле і на чорне —
Й мололи долі Іродові жорна.

«Покайтеся, — лунало у пустелі, —
бо йде вже Той до грішників, Хто — Скеля.
І Він відділить зерно від соломи,
Збере пшеницю — пагінця не зломить,

Хрестити буде Духом та вогнем
І жодного з людей не обмине».
А світ діливсь на біле і на чорне —
Й мололи долі Іродові жорна.

І Божий Син прийшов до Іордану,
Щоб хрещення прийнять від Іоана.
І взяв гріхи на Себе всього світу,
Щоб нас Своєю кровію омити.

І Дух Святий над Ним — як з неба голуб,
«Це Син Мій», — голос Божий від Престолу.
А світ діливсь на біле і на чорне —
Й мололи долі Іродові жорна.

Ламали голос ґрати в підземеллі —
Предтеча вже волав не у пустелі.
І світла тінь пречистого чола
Ніколи ще такою не була.

І сутінки переповзали в ніч,
І голова котилася із пліч.
А світ діливсь на біле і на чорне —
Й мололи долі Іродові жорна.

Всміхалася Іродіада п’яна,
Як голову принесли Іоана
І кучері, мов золото червоне,
На тій тарілі піднесли до трону.

Мов юна хижа квітка орхідея
Приймала подарунок Саломея...
А світ діливсь на біле і на чорне —
І вже звучала Проповідь Нагорна.