В руках у Майстра

Автор: Lyubov Dulya (Shewchik)

В РУКАХ У МАЙСТРА 
В руках у Майстра дерево стогнало:
«Не ріж, прошу, навіщо постругав? 
Невже в тебе жалю уже не стало? 
Як боляче мені, якби Ти знав ...»

Невтомні ж руки вміло вирізали 
Деталі, в мріях досягти  мети...
В стражданнях дошка плакала й благала:
«О, любий Майстру, досить!.. Відпусти!»

«Терпи... - Його вуста прошепотіли,- 
Творю шедевр із тебе - просто вір!»
Вона ж від болю тільки серцем  мліла...
Стогнала, як  в смертельних ранах звір.  

Різці уміло деку вирізали, 
Голівку, гриф, завиток і кілки.  
Тепер у Нього на столі  лежали  
Деталі - справа Скрипника руки. 

Узявши клей, Він з’єднував частини, 
Став гнути їх, - почувся знову плач:..
«Ох, я загину, в розпачі загину, 
Невже заручник я своїх невдач?»

Не дорікав, не сперечався  Скрипник, 
Знав - труд Його оправданий сповна... 
І диво  - у руках чудова скрипка
Тепер лежить вже,  не деревина.  

На місце влаштував кілочки вміло, 
Тендітні струни вдало підтягнув...
Як в дзеркалі відбиток свій узріла - 
Завмерла скрипка: «Що це?  Не збагну! 

Невже це правда!? Недаремні муки! 
Позаду мої сльози, плач і сум ! 
О, добрий Майстру! Вмілі Твої руки
Зробили дивовижну цю красу ! 

В руках у скрипаля лунати буде, 
Мелодія, що інших надихне, 
Надіюсь, свої муки я забуду
Відчувши у цих звуках неземне.»

Скрипаль взяв скрипку, струн торкнувсь тендітних, 
Повів смичком - і пісня полилась, 
Щаслива скрипка, з трепетом раділа,
Хоч праця нелегка - та все  ж  вдалась!  

«О любий Майстру!!! Ти прекрасний, добрий! 
Якби я знала, результат трудів, 
Мовчала б зразу, терплячи хоробро, 
Бож Ти мене потішити хотів.»

Слух пестила мелодія чарівна, 
Співала скрипка, тішилась сама... 
Як це прекрасно все таки, як дивно! 
І тихо шепотіла : не дарма... 

...……………….....
Ні, не дарма печаль в душі й тривоги
Заснути часом не дають вночі, 
Ми з болями йдемо до перемоги, 
Тягар свій через прірву   несучи. 

А руки Майстра трудяться над нами, 
Виточують з нас цінне, неземне, 
Та в горі ми вмиваємось  сльозами, 
Забувши,  що дочасне промине.

І чути стогін, нарікання часто, ... 
У розпачі благаємо! «Полиш!»
Але Господь, як справедливий Майстер, 
Не кине справу, через болі лиш... 

Він сам терпів, і нас навчить терпінню, 
Коли в стражданнях творить чудеса, 
А потім ми, дивуючись умінню 
Творця чудес, промовимо:  краса! 

І дякувати хочеться безмежно, 
Народжується пісня на устах, 
Труд звершений чудово й обережно 
Біль проганяє й ненависний страх. 

Довіримось від всього серця Богу, 
Хоча пече в душі вогонь страждань, 
Тож знаймо твердо  - буде перемога! 
Нема шедеврів без випробувань. 

Замінить радість біль наш і розпуку, 
Мелодія лунатиме в душі, 
Бо дивні й неповторні Майстра руки, 
Нам нами труд звершають у тиші. 
~ДЛВ~