Наснився хрест і на хресті я гину
Автор: Світлана Береза
Наснився хрест. І на хресті — я гину. Тримають цвяхи міцно руки й ноги. Німа від жаху, плачу в самотині І голову схиляю перед Богом. Горить все тіло — скільки ще страждати?.. Зламались кості. Біль у мозок впився… Катам простити?!.. Як, скажіть, прощати? Мовчу. Тремчу. Враз чую: «Помолися!»… Молюсь. І що це?! — Сам Христос явився, З Голгофи ніжно Він зове до Себе… Аби народ ще більш не осквернився — Собою шлях проклав Ісус до неба. Він за катів пішов на хресні муки — Й катів простив. Вони ж, либонь, незрячі — Тому-то Кров’ю забруднили руки… Коли ж прозріють — з сорому заплачуть. Навчитися б собі отак прощати, Навчитися б смиренно хрест свій нести, Навчитися любов’ю так палати, Щоб за людей і смерть прийняти з честю. …Наснився хрест. Я на хресті — й не гину, Хоча тримають цвяхи руки, ноги. Катам прощаю в цю важку годину. Мовчу. Терплю, бо й на хресті — я з Богом.
https://holypoem.com/862
@holypoem