Неизвестен - Як часто ти безсилий падав на коліна

Як часто ти безсилий падав на коліна

Автор: Неизвестен
Як часто ти безсилий падав на коліна,
Як часто ти у Бога відповідь питав
Як часто плакав, зовсім безнадійний,
Та Бог мовчав, та Бог чомусь мовчав…

У відчаї ти стомлений сльозами
Вставав з колін і пробував іти
Не знаючи що далі за горами
Чи радість чи зітхання самоти?

Ти був веселий, так ти усміхався
Ніхто не бачив відчаю душі
А людям ти щасливий всім здавався
І тільки Богу відкривався у тиші…

Хоч Він мовчав-ти довіряв Йому
І кожний день ти відповідь чекав
Утерши сльози,випрямляв спину
Бог вірний Cвому слову-ти це знав!

Безліч чудес у світі Він чинив
І у житті й тобі допомагав
Ти бачив вже багато див
Чому ж Він зараз довго так чекав?

Минали дні, а часом й місяці,
А ти усе сумний йшов по житті
Нічого не мінялося, чому?
Де відповідь важлива так тобі?

Ти цього вечора не мав вже більше сліз
Хотів побути з Іісусом вдвох
Тримаючи ще віру в кулаці
Шепнув “Хай буде воля Твоя,Бог…”

Сльозу останню витер рукавом,
Накрившись ковдрою, по вуха натягнув,
Щоби не чути вітру за вікном
Закривши очі з легкістю заснув…

А ось і ранок, пташки за вікном,
Кімнату промінь сонця осіяв,
Це незвичайний був для тебе день
Бог на благання відповідь послав…

Ти ввечері щасливий в дім прибіг
Із вдячними сльозами на очах
Твій вірний Бог тобі все ж допоміг!
Але чому так довго Він чекав?

Чому Він не подав тоді руки,
Коли вночі ти плакав і благав,
Коли ти ,більше вже не міг іти…
Й останню краплю віри ледь тримав?

Чому? Ти оглянись назад…
На шлях, який ти щойно подолав,
Нехай ти падав, рвалася душа,
Та з вірою у Бога знов вставав!

Якщо б Він відповідь тобі дав в перший день,
Хіба б Його ти зараз прославляв?
Можливо ти б подякував лишень,
Та величі б Господньої не знав!!!

Ти думаєш, що Він тоді мовчав?
Коли просив ти слізно “Поможи!”
А хто слова утішення послав?
А хто тихенько прошептав “Іди…”

І усміхатись хто допомагав?
Коли слізьми затьмарювався зір…
“Все надто складно”-чоловік сказав,
А Бог тобі шептав “Ти вір!”

Його ти голосу тоді не розрізняв
Чи то поплутав з покликом душі,
Бог тихо твою віру все зміцняв…
Щоб тільки не спіткнувся ти…

Запам’ятай! Господь-Він не мовчить
Це тільки ми не розуміємо Його
Він промовляє,дає сили жить,
Та шепоту не чуємо того!

Чекаємо від Бога ми ознак
І падаєм коли чудес нема
Але чи будем вірні до кінця?
Коли нам не видна Його рука?

Коли усе зруйнується навкруг
Чи будем Богу вірні ми, як Йов
Як раптом зрадить нас найкращий друг
Чи будем прославлять Христа любов?

Тому випробування Бог дає
Чи витерпиш його ти до кінця?
Чи будеш вірити коли усе впаде?
Тільки тоді отримаєш вінця!

Бог не запізниться, Він вчасно обійме
Але спочатку зрощує в тобі
Любов, терпіння, віру, і все те
Щоб встояв ти в життєвій боротьбі!

А може Він чекає доки ти
Смиришся, й в Божі руки все віддаш?
Бог завжди хоче нам допомогти,
Та ми не хочем дух смирити наш!

Тому наступний раз,коли тебе
Здолати сумнів спробує чи страх
Ти просто оглянись - Бог поруч йде
І вся підтримка у його очах!

Тоді коли безвихідь- Бог прийде…
Чи зрадить Той, хто в муках пролив кров?
Він сам тебе за руку поведе…
Найбільше в світі- це Його Любов!
6 0
Елена Ярмоленко 5869 просмотров
0

Комментарии

Комментариев нет

Форма входа

Статистика пользователей

Онлайн всего: 143
Гостей: 142
Пользователей: 1