Господь Пастир мій

Автор: Степан Коханець

Мій Пастир — Бог! Не буду у нестатку.
На пасовиська добрі Він веде.
Мене на тиху воду запровадить
І там я п’ю. Я в Нім безмежно радий!
Ні, не піду я більше до людей.

Я в Нім знайшов для серця відпочинок,
Він відживляє душу там мою.
Він — стежка правди, радості й надії,
Його любив, мов сонце, душу гріє.
Тепер, немов на скелі, я стою.

Він Сам — Життя! Немає більше щастя,
Душе моя! Від радості співай!
Мене ніщо здолати вже не може,
Бо в тяжкий час Христос мені поможе,
І доведе в той вічний щастя край.

Коли піду й долиною темряви,
То не боюся навіть злого я.
І в світлий день, і в пітьмі серед ночі
За мною стежать пильно Твої очі,
Зі мною — Ти і палиця Твоя.

Ти стіл мені готуєш для поживи,
Слова Твої — дорожчі за життя.
Всіх тих, хто ще чатує наді мною,
Мов вітром гониш правдою святою,
І ворогам немає вороття.

Твоє добро і вічне милосердя
Мене не лишать тут, на цій землі.
І я не лишу дім святий Господній.
Любов Твоя і вчора, і сьогодні,
І вічно буде — прапором моїм!

О Пастир мій! З Тобою не боюся.
Ти залишив для прикладу сліди…
Вночі й удень до Тебе я молюся:
— Не випусти із рук Своїх, Ісусе,
Тримай! І сам до вічності веди!