Жовтіє нива…

Автор: Леся Данильчик

ЖОВТІЄ НИВА…
Жовтіє нива, праці так багато,
Десь-інде забарилися женці,
Біжить господар в поле виглядати,
Зжинати треба - колос вже дозрів.

То там, то тут працюють найвірніші,
На поле йдуть охоче всякий раз,
Їм не страшні ні сонце, ані вітер,
Беруть наснагу в праці для життя.

Чимало йдуть повз ниву перехожих,
Свій зір від лану відвертають вниз,
На жниво їх запрошує господар,
Та рідко хто на заклик зголосивсь.

Один пройшов відмовившись від праці,
Мовляв, старий і сили вже нема,
Спина слабка не може розгинатись,
Ще й буде проти вся його сімʼя…

Промчав юнак - у нього нема часу,
Хай інші в полі трудяться, а він
Не прагне зовсім в спеку працювати.
«То для старих!», - зухвало відповів.

Пробігли діти, голосно сміялись,
Господар їх на ниву запросив.
«Ми ще малі, нам бігати і гратись,
На поле йти - не маєм вдосталь сил!»

І так щодня запрошує господар,
Шукає вірних й чесних трударів.
Повторює, що буде нагорода!
А люди йдуть повз нього, як глухі.

Ти чуєш нині голос цей, що кличе?
Господь тебе запрошує в цей день,
Щоб ти неробство назавжди залишив,
На ниву Божу поспішив тепер.

Старий, юнак чи зовсім ще дитина…
Якщо не вмієш жати, не журись,
Для всіх у Бога праця є на ниві:
Для млявих, сильних, немічних, швидких.

Хтось буде жати - ти ітимеш ззаду,
Впаде зернятко - схилишся за ним,
І будеш за колоссям пильнувати,
Щоб не клювали урожай птахи.

Чимало порівнянь і алегорій,
Та зрозуміти маєш лиш одне:
Ти хочеш бути трударем на полі,
Чи куколем, що спалиться вогнем?

Зроби цей вибір, Бог сьогодні кличе,
Спіши до праці, поки є ще час,
Настане день - ти зможеш запізнитись,
Захочеш йти - закінчаться жнива.

Малий літами чи уже старенький,
Немає сили, щоб важке тягти?
То постарайся хоча б сніп маленький
Господарю із ниви принести.
©Леся Данильчик, 01.08.2026