Любов

Автор: Леся Данильчик

У цьому світі, повному турбот,
Де зло, як пан, господарює всюди,
Серця шукають істинну любов,
Її в житті бажають мати люди.

Але не всі любов знайшли, на жаль,
Хоч думають, що вже її пізнали,
Бо є лише один оригінал -
Підробок же багато в світі стало.

Любов - це не емоції душі,
Не квіти, не обійми, не дарунки...
Любов - це на колінах у тиші
Здіймати за людину в небо руки.

Любов - це те, коли ти промовчиш,
Якщо тебе злословлять і сміються,
І злом за зло віддати не спішиш,
Хоча з очей від болю сльози ллються.

Любов не ображається ніяк,
Все покриває, все покірно зносить,
Вона з'єднає зламаний контакт
І першою пробачення попросить.

Любов дає й не требує взамін,
Останнього для інших не шкодує,
Вона іде всім бурям навздогін
І ближнього у на́пасті рятує.

Любов безмежна, їй нема кінця,
Як повноводна річка, буйно ллється,
Вона втирає сльози із лиця
Й лікує тих, у кого в ранах серце.

Любов не заздрить ближнім і чужим,
Вона радіє з тими, хто радіє,
Із плачучими плаче в час біди,
Терпіти і чекати довго вміє.

Любов не судить, милість подає,
Вона й німого у біді почує,
Не чинить і не думає лихе,
А спраглого й голодного годує...

Така вона - справжнісінька любов,
Такої прагнуть і шукають люди,
І, хто її в житті своїм знайшов,
Той іншим дарувати її буде.

Колись Любов розп'я́ли на хресті,
Вона померла, але все ж воскресла!
Не зможуть погубити сили злі
Любов Христа, що народилась в серці.

Лише в любові маєм майбуття,
З підробкою ж не зможем вічно жити...
Хай буде ціллю нашого життя -
Навчитися по-справжньому любити!