Небо

Автор: Анастасія Голуб

Небо...

Ми так мало знаємо про небо,
Звикли бачить лише хмари у блакиті.
Та невже це - все, що нам так треба?
Невже лиш обрій, у всій земній красі?

Ми так мало дивимося в небо,
До земного звикли день у день.
Нам здається: більш нічого вже й не треба,
Але душа знає де є її Дім.

Там немає сліз, нема тривоги,
Там не чути болю і жалю.
Там ведуть до Господа дороги,
Там побачим ми Його , у тім краю.

Ми живемо тут - в земній дорозі,
Де так часто губимо свій шлях.
Та Господь веде нас у любові  ,
Щоб зустрітись знову, в небесах.

Тож поглянь угору хоч хвилину,
Коли серце втомиться в житті.
Може, небо нагадає , тобі людино: 
Ми не просто гості на землі.

Бо за хмарами - не просто небо,
Не лише блакить і висота.
Там чекає те, чого так треба -
Вічна Божа радість і любов свята.

Амінь.
   23.08.2026
Автор: @Nastinka  Holub