Якщо навіть вітер віє...

Автор: Євген Орлов

Якщо навіть вітер віє,
Коли він збиває з ніг,
І сонечко лиш жевріє,
Заходить воно за ріг.

То я на Христа вповаю,
До Нього тоді молюсь,
У Ньому, спасіння маю,
До Нього лише горнусь.

Коли відречуться рідні,
Залишишся враз один,
Чи ті що, в Ісусі, бідні?
З такими є Божий Син.

Коли тебе обмовляють,
І шляхом Христа, не йдуть,
Любов чи Ісуса мають?
У вічність яку підуть?

Дар Духа що відкидають,
Та нехтують що хрестом,
Чи Господа в серці мають?
Чи знайдені є Христом?

Коли не Святе Писання,
Є центром твого життя,
Чека Господь покаяння,
Наслідуєш майбуття.

Тож Церкву, живу шукайте,
Де дихає Дух Святий,
Ви силу Його пізнайте,
І поклик Христа, благий.

Полиште, плітки й обмови,
І світ ви цей не любіть,
Є з Богом приємні розмови,
Завжди для Христа живіть.

Куди Вас привів Дух Божий,
То там ваше місце й є,
Завжди будь на Бога схожий,
Завжди з Христом добре є.

Будь вірним завжди ти Богу,
В усьому, та в кожен час,
Жени завжди, біль й тривогу,
Бо любить Спаситель нас.

31.03.26 року
© Євген Орлов