На Фомину Пасху

Автор: Євген Орлов

Фома, з дванадцяти апостолів він був,
Завжди з Христом вони разом ходили,
Про воскресіння, так як й всі - забув,
Вони разом, про Господа тужили.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Зраділи учні, та й Фомі звістили,
В Апостола, невір'я було й стрес,
Здолав враз сумнів, думи все гнітили.
Враз мовив Він - " Допоки не вкладу,
Свої я пальці в рани від цвяхів,
Тільки тоді, навколішки впаду,
Я перед Тим, звільня хто від гріхів."
Минає час, приходить сам Господь,
Живий, Воскреслий, що дає спасіння,
Фомі сказав -" До мене ти підходь",
"Вклади персти!"- і сталося прозріння.
Сумнів минув, зраділо серце вмить,
Що Він Воскрес, очами він побачив,
Блажен є той, хто серце впокорить,
Кому Син Божий, всі гріхи пробачив.
Тілесно, ми не бачимо Христа,
Що Він Живий - те знаємо зі Слова,
З смиренням тож несімо ми хреста,
Для нас ця звістка з вами, не є нова.
Але хто ще, не вірує в Христа,
Що Він Воскрес і є Живий навіки,
Те знайте, Він прийняв за всіх хреста,
І від гріхів, в Крові Святій є ліки.
В смиренні до Ісуса припадіть,
Схиліть коліна, йдіть у покаянні,
Спасіння в Нім, душі свої знайдіть,
І будьте зажди з Господом в єднанні.
Гріхи простить, вже не згадає їх,
До вічності вестиме, шляхом вірним,
Хваліть Його, в молитвах тож своїх,
Дарує небо, душам всім покірним.

11.03.26 року
© Євген Орлов.