Рідна мамо

Автор: Євген Орлов

Рідна мамо - вдячний за життя,
За любов твою, жертовну, мамо,
Йде життя вперед, без вороття,
Бог провадить по дорозі прямо.

Ти багато в цім житті дала...
Свою ласку, серце й свою душу,
Тож Христу за все в житті хвала,
Та за маму - дякувати мушу.

Скільки днів безсонних і ночей,
Провела ти біля мене, рідна,
Не зімкнула часто так очей,
Але завжди - ніжна та привітна.

Ти добру навчила в цім житті,
Берегла мене від всього злого,
Хай, не будуть мами в забутті !
Тож моліть до Господа Святого.

Всі печалі, бачить твої Бог,
І сльозинку бачить твою, рідна,
Маєш в серці безліч ти тривог,
Нагороди від Таорця ти гідна.

Доброта, завжди вона від Бога,
Твоя ласка - дар є від Творця,
Ти навчила, в небо де дорога,
Й де шукати, Господа лиця.

Вже багато відшуміло років....
Відлітають в вічність дні життя,
Зроблено багато хибних кроків,
Жаль, назад немає вороття.....

Мамо рідна, ніжна така й мила,
За любов віддячить як тобі?
Є в тобі не людська, Божа сила,
Таку думку маю я в собі.

Де знайдеш у світі такі руки?
Лагідні, турботливі й м'які,
Ти в житті пізнала безліч муки,
Очі завжди, добрі є такі.

Скільки мами подвигів звершили,
( Тут згадаю я біблійних мам),
Що завжди для Бога лише жили,
Дали ласку донькам та синам.

Про Марію тут згадаю нині,
Народила що в цей світ Христа,
Не бажала мати чин богині,
Понесла вона свого хреста.

І пройшла вона через страждання,
Зброя душу вразила мечем,
Мала лиш на Бога уповання,
Та й її здолав сердечний щем.

Плакала й раділа, бо любила...
Мала горе, часто у сльозах,
Бо для Бога, Сина народила,
Знала що таке є Божий страх.

Все в молитві, віддавала Тому,
Хто явив їй милість по всі дні,
Хаала й шана, Духові Святому,
Що в серцях заапалює вогні.

В нас матусі, часто як Марія,
Біль та радість, часто мають так,
Бо про нас у серденьку є мрія,
Моляться за нас вони відтак.

І бажають, доброї лиш долі,
Своїм дітям, завжди в кожен час,
Їх сповна, не розумієм ролі,
А вони, все люблять завжди нас.

Так здається, світ ніби сказився,
Доброти, так мало в ньому є,
Не на добре, люд земний змінився,
Чи любов жертовна в ньому є ?

Бачим часто, ми таку картину..
Як матусь здають у пансеон,
Тих, хто в світ, дитину народила,
Світ чекає цей - Армагеддон.

Це невірно, гріх це - Бог говорить,
Мами гідні, шани та хвали,
Він в цім світі див багато творить,
Нам дала життя - щоб ми жили.

Тож, чим ми віддячуємо з вами?
За матусі доброту й любов,
Кожен день житя є поряд з нами,
І чекає в кожнім дні нас знов.

До матусь, тож будемо уважні,
Так в Писанні, Бог навчає нас,
І тверді небудьмо й легковажні,
За матусь молімось в кожен час.

5.02.26 року
© Євген Орлов