Коли нам боляче, ми легко ранимо

Автор: Oksana Yurik

Коли нам боляче, ми легко ранимо, 
Так необачливо, бездушно і байдуже.
Своє ж болить, своє ми відчуваємо…
Як наслідок - від болю сліпнуть душі.

І так живемо: зранені і зламані,
І пестимо наш біль сльозами ночі,
Несемо крізь життя в серцях по каменю,
Сердечка ж наші тужать з тої ноші.

Дорослі і малі - усі заражені.
Кактусенята й кактуси. Не люди ми.
І колемось, і, вколами обтяжені,
Ми ранимо, кого найбільше любимо.

Ми знаємо як жити. Все ми знаємо!
Але система часом вимикається
І прощене ми знову не прощаємо,
Коли нас жалять знову та не каються…

Так хочеться свій біль собі знеболити,
Щоб обійнялись кактуси без болю.
Я дуже хочу це собі дозволити,
Віддавши справу просто Божій волі.

«Коли Його ображали, Він не ображав; страждаючи, Він не погрожував, але передав Себе Тому, Хто судить справедливо.»
‭‭1 Петра‬ ‭2‬:‭23‬