Коли нам боляче, ми легко ранимо
Автор: Oksana Yurik
Коли нам боляче, ми легко ранимо, Так необачливо, бездушно і байдуже. Своє ж болить, своє ми відчуваємо… Як наслідок - від болю сліпнуть душі. І так живемо: зранені і зламані, І пестимо наш біль сльозами ночі, Несемо крізь життя в серцях по каменю, Сердечка ж наші тужать з тої ноші. Дорослі і малі - усі заражені. Кактусенята й кактуси. Не люди ми. І колемось, і, вколами обтяжені, Ми ранимо, кого найбільше любимо. Ми знаємо як жити. Все ми знаємо! Але система часом вимикається І прощене ми знову не прощаємо, Коли нас жалять знову та не каються… Так хочеться свій біль собі знеболити, Щоб обійнялись кактуси без болю. Я дуже хочу це собі дозволити, Віддавши справу просто Божій волі. «Коли Його ображали, Він не ображав; страждаючи, Він не погрожував, але передав Себе Тому, Хто судить справедливо.» 1 Петра 2:23
https://holypoem.com/25295
@holypoem