Я вдячна Тобі Господи за очі

Автор: Неизвестен

Я вдячна Тобі Господи за очі,
Якими бачу світ, що створив Ти.
Я знаю тих, кому і дні–як ночі, 
А сонце—джерело лиш теплоти. 

Я знаю тих, кому у таємниці, 
Лиш пізнання залишиться про дні. 
Про фарби, квіти і небесні птиці, 
Про ту красу природи навесні. 

Тобі я вдячна Господи за руки,
Що ними хліб святий беру щодня.
Сльозу змахнути в час сумний розлуки, 
Що руку друга можу взяти я.

Я знаю тих, кому їсти давали, 
Із ложечки, хто біль в очах ховав. 
Хто хоче, щоби руки працювали, 
Та жереб долі інший все ж прийняв.

За слух, за голос вдячна невимовно, 
Бо знаю тих—кому весь світ чужий. 
Хто сум і радість в щирість всю безмовну, 
Розкаже через зір лиш тільки свій. 

За хліб я вдячна є перед Тобою,
Який лежить в достатку на столі. 
А був той час, що кожний день з собою, 
Ніс голод, смерть, хто жив на цій землі. 

Тоді за крихту хліба віддавали,
Не шкодувавши золотого щось. 
Багато раз шматочок розділяли, 
Та вижити не всім то довелось. 

За друзів теж Тебе Господь хвалю я,
За їх тепло і щедрості душі. 
Що з ними разом радісно іду я,
В весняних грозах, в ранішній тиші. 

Я знаю, як самотнім є печально,
Де часто ниє дух на самоті.
І шлях здається їм якимось дальним,
Слабіють кроки в їхньому житті.

Я вдячна Тобі Господи за маму,
За ніжність рук її, теплі слова. 
За погляд рідний з добрими вустами,
За те, що мама є іще жива. 

Сиріт я знаю бідних і нещасних, 
Їх доля вся тривожна і гірка. 
Нема в них радощів тих кожночасних,
Які дарує мамина рука. 

За хліб насущний, руки, очі,маму,
За Небо мирне,все, що створив Ти.
Навчай слабкими Боже нас вустами, 
Тобі подяку всякий час нести! 

Навчай хвалити нас Тебе невпинно,
За те, що дав і те, що Ти не дав.
За те, що в мить якусь—то швидкоплинну,
Все пропаде і зникне без сліда.

Коли мій зір в очах почне згасати
І темними для ме́не будуть дні. 
Допоможи Ти в цім не нарікати,
В печалі і у відчаї мені!

Нехай не буде ні розчарування, 
Подяку промовляти Ти навчай.
Коли тіло моє візьмуть страждання, 
То і тоді теж дякувати дай!

Я хочу славити нелицемірно, 
Коли не стане хліба на столі. 
Хочу в душевній вдячності безмірній, 
Тебе звеличити в щирій хвалі!

Коли не стане миру над землею, 
Лишуся друзів, рідних всіх своїх.
Допоможи із вдячною душею, 
Хвалу складати біля ніг Твоїх!

І якщо руки в мами найтепліші, 
Не будуть проявляти теплоти. 
Погаснуть очі самі найрідніші—
Збагнути дай, що так призначив Ти!

Тебе люблю і славлю Авва Отче,
Що для мене Свій Дух Святий послав.
Тебе хвалити серце моє хоче, 
За все, що Ти в житті моєму дав! Амінь 

Автор—Наталія Філон:
Переклад Ангеліни Ющук