Як хочеться жить, погане забути.

Автор: Неизвестен

Як хочеться жить, 
Погане забути. 
Всім все простить
І звільненим бути. 

Якщо будуть питати,
Про справи, хочу не губитись.
Бо вже багато літ виходило прикидатись
І навіть з посмішкою кривою дивитись. 

Та щастя тільки сниться, 
Воно десь там у фільмах, в друзів є. 
Хай спокій і мир у серці гнізди́ться,
Бажає цьо́го так нутро моє.

О, якби ж то у мене в сім'ї, 
Були хороші відносини з дружиною, 
З дітьми,
О, якби ж то і в церкві,
На роботі та і в цілому з людьми. 
А конкретно ось саме з цією людиною...
О,якби ж то з цією людиною, 
У мене відносини були...

Я би зміг перенести всі різні випробування, 
Всі труднощі, війну,біду—я все перенесу. 
Мені лиш би хороші відносини...

Спокій та мир в домі і в душі,
А все інше—я перенесу. 
Мене так сильно ображають, 
Я це відчуваю. 
Ті відчуття мною керують
І грішити мені дозволяють.

Так, я чував про Христа, 
Про Його жертву на хресті. 
Та у мене все так несправедливо, 
Не заслужив відносини такі...

Хотів,як краще,
Я так старався, 
Я пробував,
Я знов пропонував.
Що тільки не діяв, не робив...
Усе, даремно я старався
І ось,все ж здався.

Покривати, любить перестав, 
Живу і мучусь, ніяк не можу у насолоді жить. 
В образі цій життя я проживав,
Простити–сили у собі не мав.

Хоча сказав, що проти я нічого і не маю, 
Та самообман руйнує.
Хотів взяти час, 
Бо кажуть,що«Час лікує».

І саме за цей час стільки всього назбиралось, 
Що не можу голову підняти. 
Чесно, важко навіть Богу помолитись
І нема бажання Біблію читати,
Десь там всередині...лиш пустота.

Хочу забути і сподіватись,що все прекрасно, 
Від думок місця не знаходжу, 
В основному в телефоні весь час проводжу.

Я не хочу так жить, 
Відчувати в собі нестачу, 
А що далі робити—не бачу.
Відчуваю, як болить, 
Як мене не оцінили теж знаю,
Як не прийняли, порад не дали
І мені життя зіпсували, 
Зруйнували і далі пішли. 

Коли зі мною так нечесно поступають, 
Любові немає до таких.
І бажання покрити їх турботою немає.
Я відчуваю, що ті відчуття керують мною 
І деколи мене від злості розриває. 

Не можу я так, я втомився, 
Кожен конфлікт не раз згадаю...
Все знову тону у цих емоціях,
Відчуття жа́лю до себе маю. 
Себе так шкода,
Нема слів, 
Ось що саме мною керує.

Так, це є не Бог і не Його Слово,
А емоції, відчуття і весь стан мій,
Що тяготить мене в душі моїй. 

Та Слово Боже каже нам, 
Що Бог творить суд, правду всім скривдженим серцям. 
Якщо Йому ми дозволяєм,
А не самі все по місцям розставляєм.

Так, вихід є,
Та відключи всі злі відчуття, 
Забудь ти всю несправедливість,
Слово Боже спокій і мир дає. 

Будь покірним Його Слову,
Тому, хто погано ставиться—твори добро,
Плати любов'ю,
Покривай,вставай,
Іди,живи!
Як не виходить—проси,моли,
В Того,Хто приклад дав.
Хто став жертвою нечесних відносин за нас, 
Він знає, що ти відчуваєш у цей час.

Він хоче тобі помогти
І саме для тебе теж промовляє:
«Таори добро тим, хто ображає,
Тому, хто біль тобі так довго причиняє».
Так, ти любові не відчуваєш,
Та тут відчуття роль не грає.
Тут вибір і слухняність Господньому Слову, 
Ось що саме нас звільняє. 

Воно дає нам крила,піднімає, 
Так, Його Слово–Воно нас оживляє, 
Дає надію, окриляє. 

Мені хочеться просто помолитись, 
До ніг Христа упасти і розчинитись. 

Мені потрібно відновитись, 
Щоб в насолоді проживати.
Не прикидатись
І не з відчуттями моїми сперечатись. 

Я збагнув:
Я вибираю—Слову Твоєму бути покірним!
Як хочеться жить
Й погане забути. 
Всім все простить, 
Посміхатись і звільненим бути.Амінь

Автор —Богдан Бондаренко;
Переклад Ангеліни Ющук