Розкричались сичі

Автор: Світлана Рудомьоткіна

Розкричались сичі і круки на старім кладовищі,
Я не вірю в прикмети, хоч як ви там не голосіть.
Погляд мій підіймається до золотих верховіть, 
Ну а звідти сягає все вище, все вище, все вище...

І беззвучна молитва летить у святі небеса,
Там є Той, Хто почує, Хто ніжно, як Батько потішить.
Любий Боже, спаси, не дай ворогу радості знищить,
Ту історію щастя, що для нас власноруч Ти писав.

Збережи Ти той Всесвіт, що я нещодавно відкрила -
Мої очі бурштинові, сильні руки й затишок мій...
Захисти від усіх ворогів, від усіх небезпек й стихій,
Хай ніхто не зламає Тобою даровані крила.

Дай можливість разом досягнути Твоїх  берегів,
Міцно взявшись за руки спішити в Твою присутність.
Покажи цьому світу Свою неземну могутність,
Або просто тихенько нас проведи, як раніше вів.

Ми не прагнемо див, а лиш тільки Твою допомогу,
Інші хай пошукають, як хочуть, причини дурних прикмет.
Яхве-Рохі готує для нас при очах ворогів бенкет.
Лиш Тобі довіряти, Господь наш, дай змогу, дай змогу.