мені наснилося

Автор: Лариса Железняк

Мені наснилося цю ніч,
що я важливу дуже річ
зробить не встигла, чи забула…
І так мені недобре було…

Повірте, навіть уві сні
було так соромно мені,
так ніяково і так страшно:
«ну, що тепер про мене скажуть?!»

І серце, ніби птах в неволі
у грудях билося до болі
й кричало: «Треба щось робить,
ту річ другою замінить!»

Я кинулась туди, сюди,
щоби заміну ту знайти -
Та вже зачинені крамниці, 
або порожні всі полиці…

Нарешті десь я щось знайшла…
Схиливши голову, прийшла
туди,  де вже мене чекали,
де всі вже те, що обіцяли

віддали з радістю… А я
дивилась сумно іздаля…
І не могла собі простить,
що не цінила кожну мить,

щоб виконати обіцянку…
Мені ж бо так здалося зранку,
що встигну, зможу все зробить:
з сусідкою поговорить,

новини свіжі подивлюсь -
поплачу десь, десь посміюсь…
Але годинник не питає:
«Є в мене час, чи вже немає

зробити те, що головне,
що так важливе для мене?»
…І ось стою, і розумію,
що виправдатись не зумію.

І те, що нині принесла -
підробка того, що могла
і мусила сама зробити…
І гірких сліз не зупинити…

Прокинулася я в сльозах -
І той же сором, той же страх,
і та ж печаль, і біль в душі…
І чую голос: «Поспіши

Те, що чекає Бог,  зробити -
прощати всіх і всіх любити!,
І тільки лиш добро робить
не інколи, а кожну мить!

бо ж час летить…, його вже мало».
Христа я руку відчувала -
Він лагідно обняв мене
і нагадав, що все земне

мине, як подих вітерця…
А в небі - вічний дім Отця!
Там будуть всі сумлінні діти!
«Роби, що можеш ще зробити!»