Втомлена душа

Автор: Ванеса Генріх

Я так, Господи, втомилась
Від світу цього і його перемін. 
Дитино, Я хочу, щоб ти зупинилась,
І не рахувала більше хвилин. 

Щоб підняла свій погляд до неба
Та зрозуміла, що поряд Я є.
А більше тобі і не треба.
Я Той, хто силу дає. 

Люди шукають щастя
Та без Мене його зовсім нема. 
І душу, як жовте листя
Накриває сніжна зима. 

Я знаю досить багато,
Реальних історій з життя,
Як людям диявол завзято
Кидав у спину сміття. 

Старався бігти за ними
І вхопити хоч клаптик душі. 
Та ті люди були святими,
Господні, для світу чужі. 

До уваги вони не брали
Коли сіті сатана розкидав. 
В істині твердо стояли
І кожен себе пильнував. 

Хоч обставини сильно давили,
Та вони на колінах в тиші
Захисту й миру просили
Для своєї слабкої душі. 

Вони Мене щиро шукали,
А хто шукає - той завжди знайде. 
Не розумом, а серцем сприймали.
Тому нині їх Дух Мій веде. 

І Я знаю, що життя нелегке,
Надія марна на людей. 
І ти, як кошенятко одиноке
Шукаєш прихистку в людей. 

Та є ще Бог і Він все бачить,
Рахує молитви твої.
І знаєш, що це значить?
Не пропустив Він жодної. 

Його рука не скоротилась,
Благословляє Він усіх.
І якщо ти ще не змінилась,
Сьогодні час відкинуть гріх. 

Твоя проблема є лиш в тому,
Що обгорнула суєта. 
І через це ти відчуваєш втому.
Та Бог несе твого хреста. 

Господь дає нам перемогу
У час складний, у час тривог.
Благословить твою дорогу,
Вестиме із тобою діалог. 

Мій милий друже, просинайся,
Не час ось так у світі жить.
Служи Христу і не вагайся,
Спіши добро усім робить. 

Гори для Бога, будь лиш світлом,
Бо й так багато темноти. 
Не йди у ногу із цим світом,
А прагни в небо увійти.