Я в зібрання їхала

Автор: Неизвестен

Я в зібрання їхала. Місце стояче 
Вдалось на автобус узяти мені. 
А сонце так щедро проміння гаряче 
Кругом розсипало, мов цвіт навесні. 

Сміялося в вікна, і зайчики милі 
Стрибали по спинках шкіряних сидінь. 
Старенький дідусь у солом’янім брилі, 
З якого на очі спускалася тінь, 

Ішов поміж лавами дуже повільно, 
Спирався на палицю. Мовчки, без слів, 
Побачивши місце в автобусі вільне, 
Піт витер із лоба і стомлено сів. 

Та раптом з’явився високий мужчина, 
Очима провів номери усіх лав, 
Поклавши дідусеві руку на спину, 
Культурно й ласкаво старому сказав: 

«Моє оце місце , ви встаньте , будь ласка, 
Бо гроші платив я за нього свої». 
Щоб хоч на обличчі з’явилася краска – 
Так, ніби нічого й не сталось, стоїть. 

В автобусі тісно, в автобусі душно: 
Ні взад, ні вперед не зробити і крок, 
Звільнивши молодику місце послушно, 
Старенький дідусь похиливсь на ціпок. 

Тоді зашуміли усі пасажири: 
«Де совість в людини? Спустився на дно…» 
Я теж цим поступком обурилась щиро, 
А він собі сів, задивився в вікно. 
І меж не було здивуванню моєму, 

Коли пасажир той в зібрання зайшов, 
Ще й проповідь гарну тримав він на тему: 
«Братерська взаємна повага й любов». 

Чи благословення від Господа може 
Одержати проповідь, друзі, така? 
« Так, він безперечно читав Слово Боже, 
На практиці ж – лінія надто різка. 

Багато красивого можна сказати, 
Та тільки не в тому вся криється суть. 
Важливо, щоб приклад в житті показати 
І навіть в дрібничках малих вірним буть. 

Є деякі сестри й брати, що готові 
Нещастя чуже пополам розділить – 
Аж тонуть в безмірній , сердечній любові. 
Втім треба у ділі слова проявить. 

Вважають: дрібничка в автобусі встати, 
Культурно вести себе – не головне. 
На кого ж цей світ тоді має рівнятись? 
Де має шукати проміння ясне? 

А Біблія каже, що діти ми Божі, 
Що світлом являємся ми кожну мить. 
Нехай же Спаситель нам всім допоможе 
Не словом лиш гарним, а ділом світить. 
Любов – це не просто одні лиш слова 

Красиві, святкові, гучні наче пісня. 
Є світло в якому немає тепла, 
Так і любов, що без діла – не дійсна. 

Немов пустоцвіт, з нього плоду нема, 
Відцвів і відпав, навіть сліду не стало. 
Без діла і віра, й любов – не жива, 
Одних тільки слів, хоч і гарних, замало. 

Не сила промови, не поклик гучний 
Свідкують про добру і люблячу душу. 
А братнє плече в час нужденний, важкий, 
Підтримка в біді гіркі сльози осушать. 

Любов не образить, від серця простить, 
Шукатиме користі й блага для когось, 
В скорботах утішить, від зла захистить, 
Віддасть особисте й не візьме чийогось! 

Любов – це наш скарб, не втрачаймо його ! 
Цінніша за все ця коштовна перлина. 
Багато прекрасних плодів принесе 
Любов’ю наповнена Божа дитина!