Неизвестен - Я в зібрання їхала

Я в зібрання їхала

Автор: Неизвестен
Я в зібрання їхала. Місце стояче
Вдалось на автобус узяти мені.
А сонце так щедро проміння гаряче
Кругом розсипало, мов цвіт навесні.

Сміялося в вікна, і зайчики милі
Стрибали по спинках шкіряних сидінь.
Старенький дідусь у солом’янім брилі,
З якого на очі спускалася тінь,

Ішов поміж лавами дуже повільно,
Спирався на палицю. Мовчки, без слів,
Побачивши місце в автобусі вільне,
Піт витер із лоба і стомлено сів.

Та раптом з’явився високий мужчина,
Очима провів номери усіх лав,
Поклавши дідусеві руку на спину,
Культурно й ласкаво старому сказав:

«Моє оце місце , ви встаньте , будь ласка,
Бо гроші платив я за нього свої».
Щоб хоч на обличчі з’явилася краска –
Так, ніби нічого й не сталось, стоїть.

В автобусі тісно, в автобусі душно:
Ні взад, ні вперед не зробити і крок,
Звільнивши молодику місце послушно,
Старенький дідусь похиливсь на ціпок.

Тоді зашуміли усі пасажири:
«Де совість в людини? Спустився на дно…»
Я теж цим поступком обурилась щиро,
А він собі сів, задивився в вікно.
І меж не було здивуванню моєму,

Коли пасажир той в зібрання зайшов,
Ще й проповідь гарну тримав він на тему:
«Братерська взаємна повага й любов».

Чи благословення від Господа може
Одержати проповідь, друзі, така?
« Так, він безперечно читав Слово Боже,
На практиці ж – лінія надто різка.

Багато красивого можна сказати,
Та тільки не в тому вся криється суть.
Важливо, щоб приклад в житті показати
І навіть в дрібничках малих вірним буть.

Є деякі сестри й брати, що готові
Нещастя чуже пополам розділить –
Аж тонуть в безмірній , сердечній любові.
Втім треба у ділі слова проявить.

Вважають: дрібничка в автобусі встати,
Культурно вести себе – не головне.
На кого ж цей світ тоді має рівнятись?
Де має шукати проміння ясне?

А Біблія каже, що діти ми Божі,
Що світлом являємся ми кожну мить.
Нехай же Спаситель нам всім допоможе
Не словом лиш гарним, а ділом світить.
Любов – це не просто одні лиш слова

Красиві, святкові, гучні наче пісня.
Є світло в якому немає тепла,
Так і любов, що без діла – не дійсна.

Немов пустоцвіт, з нього плоду нема,
Відцвів і відпав, навіть сліду не стало.
Без діла і віра, й любов – не жива,
Одних тільки слів, хоч і гарних, замало.

Не сила промови, не поклик гучний
Свідкують про добру і люблячу душу.
А братнє плече в час нужденний, важкий,
Підтримка в біді гіркі сльози осушать.

Любов не образить, від серця простить,
Шукатиме користі й блага для когось,
В скорботах утішить, від зла захистить,
Віддасть особисте й не візьме чийогось!

Любов – це наш скарб, не втрачаймо його !
Цінніша за все ця коштовна перлина.
Багато прекрасних плодів принесе
Любов’ю наповнена Божа дитина!
1 0
Тамара 1848 просмотров
0

Комментарии

Комментариев нет

Форма входа

Статистика пользователей

Онлайн всего: 261
Гостей: 260
Пользователей: 1