Лілія Мандзюк - І без війни себе вбивають люди

І без війни себе вбивають люди

І без війни себе вбивають люди

І без війни себе вбивають люди.
Це нас вбиває особистий гріх.
А варто лиш обмитись Агнця кров'ю,
І станеш чисто-білим, наче сніг.

Христос до Себе кожного голубить,
Як матінка маленьке немовля.
Це сатана людськії душі губить.
А Бог дає прощення і життя!

До покаяння кличе і покути.
До зречення, до саморозп'яття, -
За кожним вибір: як нам далі бути!?
В Словах Христа є радість, майбуття.

Та світ й донині тішиться гріхові.
Христа Закони кинуті на бік.
Чи прагнеш ти Христової любові?
Господня кров могутня змити гріх!
*
"А до всіх Він промовив: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде.
Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже". (Євангелія від Луки 9:23-24)
https://holypoem.com/19457
@holypoem

добавил: Лілія Мандзюк 76 читателей

Похожие стихи

495
Бажаю Господа
Лілія Мандзюк
659
Синам від мами
Лілія Мандзюк
484
З Христом
Лілія Мандзюк
82
Може завтра
Лілія Мандзюк
52
Діла людські
Лілія Мандзюк
219
0

Комментарии

Комментариев нет

Форма входа

Тематика стихотворений

Статистика пользователей

Онлайн всего: 1332
Гостей: 1331
Пользователей: 1

Ольга Шибер