Розпинають Христа розпинають і досі

Автор: Євген Орлов

Розпинають Христа, розпинають і досі,
На Голгофі Син Божий, спасіння звершив,.
О невже ти людино, невже ти не в змозі,
Жити так, як бажає твій Бог  щоб ти жив.

Що сьогодні для тебе, людино, є цінним,
Тим  життям що живеш, задоволений ти?
Не роби у всіх бідах Спасителя винним,
 В небо інший бо шлях не можливо знайти.

Ми гріхами своїми, як тими  цвяхами,
Розпинаємо   Господа й нині в собі.
Грішимо ми так часто, своїми словами,
О, невже все одно, є людино тобі?

Час для рішення є, та його вже замало,
Обирати тобі, не вагайся,  мерщій,
На душі дуже тяжко, гріхів є чимало,
Тож вирішуй, де уділ в свій час буде твій ?

Чи суддю, чи Спасителя, вибору мало,
Часу обмаль, вже близько є прихід Його,
Треба сердце твоє щоб  Ісуса пізнало, 
І досліджував завжди життя щоб свого.

Кожен гріх, вбитий цвях є в Ісусову руку,
Ми любов не даруєм, приносимо біль,
Один раз на хресті  Він  прийняв за нас муку,
Душ спасіння людських, є страждань Його ціль.

18.08.22-30.08.22.
© Євген Орлов