Лелека чи журавель

Автор: Леся Данильчик

Неначе вчора, все зазеленіло,
Від сну зими прокинулась земля,
У рідний край лелеки прилетіли,
Зустріли їх заквітчані поля.

Птахи уміло гнізда підлатали,
У дзьобах нанесли гілок лози,
Щоб в затишку лелеки виростали,
Що народитись мали тут вони.

А час спішив - на світ малі з'явились,
Незграбно зразу маяли крильми...
Відтак лелеченята всі навчились 
Літати над садами, як батьки.

Так день за днем зникало непомітно,
Неначе сон, як вранішня роса,
Квітуче, тепле, благодатне літо!..
Й осіння наближалася пора.

Тужливо закружляли всі лелеки -
Повавжні старці й зовсім молоді -
Злетіли так високо понад степом,
Тепер вони вже звуться журавлі...

Я на птахів у небі споглядаю
Й дивуюся їх мудрості такій:
А як вони свій час і місце знають,
Як разом так збираються у стрій?

У чомусь до лелек подібні люди:
Ладнають на землі собі доми,
Народжують дітей, чекають внуків...
Та, шкода, не готові до зими.

Все трудяться, немов не зникне літо,
Не манять їх до себе небеса,
Безпечно проживають в цьому світі 
Й не бачать, що вже осінь надійшла.

Нам, людям, пам'ятати завжди треба:
Настане час злетіти від землі,
Бо ми, насправді, зовсім не лелеки,
Ми - подорожні, ми - тут журавлі.

Хто буде до відльоту не готовий,
Той не здолає шлях у теплий край,
Той упаде дорогою від втоми
Й не зможе долетіти в вічний рай.

Хто ж пам'ятав, що літо не надовго,
Той знає час і місце, знає стрій,
Він без вагань збереться у дорогу,
Йому злетіли легко від землі.

* * * 

Дивлюсь у небо на птахів далеко,
Хтось не вернеться до своїх осель...
А хто ж бо я на цій землі? Лелека?
Чи, може, вже я справжній журавель?

А ти хто, друже, перевір вже нині,
Ще поки літо, й осінь не прийшла,
А де твоя прекрасна батьківщина:
Тут, на землі, чи в синіх небесах?..

27.08.2022