Від ранньої зорі

Автор: Ольга Леонова

Я сьогодні доторкнусь до тиші. 
Як Давид – «від ранньої зорі». 
Твої крила мене кличуть вище, 
Там, де клекіт гублять журавлі, 

Де застигли всі земні потреби, 
Де Рігель відлічує віки 
Й наче шпарки у нічному небі – 
Видно Твою славу крізь зірки. 

Твоїм словом, Боже, тануть гори 
І каміння м’якшає, як віск, 
Й як широкі дуги-світлофори 
Тебе славить веселковий блиск. 

І моє життя таке нікчемне 
У просторах пройдених століть, 
Але Ти колись прийшов на Землю, 
Щоб в мені могла надія тліть. 

Відсахнусь від величі Твоєї, 
Припаду в безсиллі до землі – 
Ти спасав не тільки люд Юдеї, 
Ти спасіння дарував мені. 

Я прийду до Тебе, Боже, знову 
По мосту Голгофського хреста 
І промовлю, як було у Йова: 
«Я – ніщо», і руку на вуста…