DARKNESS & DARKNET

Автор: Юлія Лапушанська

: Я зайшов у темряву. Мене не стало.
: Що я там побачив? Своє відображення.
Точніше, його [гіпотетичну] відсутність...

Воно було настільки тьмяним та полишеним сорому.
Воно було як спалах. Як повітря спалене.
Воно віддавало стійким ремонтом,
Котрий не сходить..

[Господь, дякую, що забрав звідти мене]

Коли «немає мене».
Означає, що я забула про Бога
Чи не знала Його [справді] – зовсім.
Тоді [було] так пусто. Так одиноко.
Самотньо.

На все було байдуже.
Я зі всіх сил намагався...
Захистити себе, та не виходило.
Знову провалювався.
Наштовхувалася на червоні зірниці «Драконів».

Ця темрява:
Вона роз’їдала мені очі
Вона перекидала, обтрушувала.
Тягнула усе з карманів.
Викорчувала усе достойне.
Обговорювали позаочі:
Ох, скільки людей.
І що тільки не казали, як тільки
Відвертала погляд
Чи відходила ледь вліво.
Жанр оповідей: фантастика, постмодерний п[р]анк.

Та знаєш,
Набагато приємніше переживати це,
Коли ти з Богом.

Коли ти з Богом,
Ти в порятунку 
Завжди маєш [бонусний] пакунок.
З фішками від мови та екзотичних фруктів.

Бог фіксить та повсюди мене знаходить,
Куди б не провалилася.
Витягує за плечі:
Він має при собі мотузку.

Він знає [всі] мої вподобання.
Йому відомі приховані зовні бажання.
Господь тримає в пам’яті
Таємні потреби Своєї доньки.
Він знає, якого моменту мені чекати,
Щоб втілити їх,
Коли стає [аж надто] спекотно.
Коли порушені ті місця, де мої пробоїни.

Він завжди має план. І він найкращий. Не той, що А, Б, В.
Не той, що замовляють за гроші
[Через анонімні чати в телеграмі
Методом обміну на те, за що когось
Можуть пов’язати менти в переході:
Не дай Боже]

- Торгівля людьми? [Погляд навскоси]
- Серця дорожче.

Бог має для мене план,
Котрий завжди працює.
Навіть коли я хотіла вбити себе,
Він мене не забув.
Був зі мною в дорозі.

Він говорив зі мною,
Коли мене не було. Ще тоді...

Коли мене ще не було,
Він уже мав наміри. На майбутні обрії.

І знаєш,
У Біблії написано,
Що в Нього для мене
Кожен день, як на долоні.
Але це ще не все:
Його руки... На них.
Написано моє ім’я.
Воно залишене там.

Як тільки подумаю. Цією. Кров’ю...
Серце обливається. Відбивається.
Гучно. Відбиває мелодію. Стуку.

[Душа людини – в крові]
Його душа. Вона висікала моє ім’я.
Коли Він вмирав [на хресті],
Він віддавав усього Себе.
Всі емоції. Переживання. Тривоги. Усе. Розумієш? І... Далі.

[У твору було ще продовження,
Але автор вирішив,
Що інформація [далі] може
Спричинити виникнення різкого шоку,
.
Тому довелося обійтися без неї.
Залишити вас у інтеграції 
З почуттям інтриги: і знову жарти.
Ледь трохи]

** Сподіваюсь, у Вас склалося враження,
Що ця розмова була призначена спеціально для Вас.
Тому що саме так це і було [тиша: секрет!]

.
.
.

Можу тільки сказати, що...
Єгипетський полон для мене тепер 
Набуває особливого значення. Як і окупація на війні. 
І що... Бог навіть [мою] смерть. Обернув до життя.
«Бо хто душу свою покладе»...
Так, а тепер... [в серце – тече течія благословень. Ти чи я?].
Водний знак, однак.