Юлія Лапушанська - HE IS ALIVE

HE IS ALIVE

HE IS ALIVE

https://holypoem.com/16884



У колонії відповідей «за» та «проти»
Я виступаю «за»,

Об’єднуючи їх в потік благословень,
Що не ма[є/ють] краю.

Так, моя робота горить.
Так, мій дім палає.
Так, напруження згори сколихає легені,
А зсередини – покривається попелом.

Але...
Єдиний, хто дає мені змогу
[Здатність]
Втіху жити спокійно –
Мій Господь, вірний та праведний.

Єдиний, хто дарує спокій.
Єдиний, кто приходь на мій клич,
Коли той підходить аж до недр землі
[І зуби стають схожими на клики]
Та озирається мовчки:
Так беззахисно.
.
Тихо, наче мряка.
Темрява у темряві бродила:
Шукала пробудження.
Коли знайшла –
Загубилась,
Ще більше.
І тоді...

[Вона просто зникла]
А що хочеш, щоб зникло з твоєї темряви?*

Вона чула інших, але не бачила:
Вона бачила [тільки] себе.
Але... Мовчки терпіти зради та одруження:
Усе! [Все, що траплялось на роздоріжжях]

Усе, що мовчки крапало [мимоволі],
Потішало погляд,
Але ховало тормоз під сидінням –
На всяк випадок.

Усе те, що виходило на мій зойк,
Але ховало своє обличчя.
Коли кувало поперед
Несамови[того/тості].

Ця самість
[Відсутність потреби у інших]
Ні до чого доброго не призводить,
Бо тільки Сам Господь –
Єдиний, Хто дає здатність мати
Спокійний врівноважений стан
І тихе розмірене
[Насичене, повноцінне] життя.
Це так...

Він дає здатність чути,
Дихати.
Повільно повертати голову
Та переходити колонії,
Обходити пустелі,
Приходити в тюрми –
Щоб надихнути людей.
І крім того, що обертатися самому,
Обертати голови інших.
В правильному напряму.
Туди, де є єдина надія.
Єдиний промінь через
Болота та черв’яків [темноти].

Він той, Хто дарує друге дихання
Бажання продовжувати йти,
Навіть коли тебе всі
[Окрім Нього] покинули... Крім Них.

Бо лише тоді коли вже немає опори,
Прихід до Нього стає чимось особливим.
Означувальне слово: справжнім.

Моя [справжня] зустріч
Із Богом відбулася тоді,
Коли я полишив усе.
Коли я відкинув усіх.
.
Лише тоді, коли я впав долішки.
Мовчки підніс свою голову до Небес.
Із заплаканими очима.
Лише тоді – я побачив, що Він живий.
І здатен мене відродити.
Ще й як! Оживити.

На завтра нічого не було заплановано.
І здавалося, що завтра не існуватиме зовсім.
Господи, Ти що, забув про мене?
Невже я Тобі більше не потрібен
На цій планеті, на цій землі? Невже...

Я вже зовсім не мала надії.

Я був цілковито розгублена / розлючена
Загублена. [Анти]врятована. Тоді
Я була б [анти]героєм твоєї кращої мрії
Повір. Просто довірся:
В якомусь підвалі. Де сирі стіни. Шухляда, котра не закривається.
Вода, котра не припиняє крапати.
І відсутність. Майже тотальна – зв’язку
[Ну, якось так]...

Просто космічно спроектована я,
Але мертва зсередини.
Я була як пагін, якого забули посадили.
Чи як лілія котру не поливали місяцями.
Я жила минулим
І над усе чекала визволення
Хоча навіть на знала, що можна [так].

З прокльону тієї сіті,
В котру була поміщена. У котрій була так компактно розміщена. Усім своїм виглядом [наче] казала:
Так, я риба. І мені чудово в океані. Нічого, що я не можу плавати. Мені зручно сидіти і тут. Так, мені нормально. Навіть добре. Такі різнокольорові риби навкруг. Нам усім тут весело. І їжі достатньо. Інколи пропливають якорі. Вчора мене задів один із них. Але кров вже майже припинила йти... І ввечері дуже лоскотно. Темрява така сильна. І спроби вийти майже немає. Зате тут достатньо повітря. Щоправда, вчора тут були акули. Але тоді мене ще не було поранено. Що ж, залишається сподіватися на краще.

Так от, тоді... Була [почувала себе],
Як наостанніша риба на океані.
Я був повністю забута, загублена. Розгублена по шматкам. Втраченим.

Я була, як кришка банки без банки:
Абсолютно беззмістовний
І негідна навіть порожнього акваріуму з безлімітним камінням [так собі думала].
Каміння, що буде летіти у тебе –
Його не відміниш.
Але як мені [тоді] хоча б його хотілось.


Мене не було [зовсім]
Але потім... Прийшов Він.
Точніше, виявив Себе.
І виявилося,
Що так було завжди.
Він був поруч завжди.
Це Його слова.
[Ну, майже: отак]

- Я люблю тебе.
- [Вставте своє ім’я у кличному відмінку], так було завжди...

Слова, котрі я не маю права привласнювати,
Але і не сказати не можу.

Він живий,
Бо дихає [прямо] мені в обличчя.
Духом Своїм. Так тихо.
Миттєво покидає територію вітру
І входить ще глибше. У тернину землі [щоб розплутати всі мої коливання.
Щоб розкрити усі мої
«Ой, ні – тільки не сюди».
Він бажає розкрити усі шухляди.
Щоб і там було чисто.
Щоб і я була на Його полонині. У житті]

Він живий,
Бо здатен пробуджувати
[Побуджувати & будувати]
Народжувати, саджати, виривати.
Полоти та знищувати – усе, що потрібно.
Лиш би я була гідною Його зарплати.
Я плачу Йому кров’ю. Ісуса Христа.
В чому секрет?
Уже заплачено. Все наперед.
Абсолютно. Усе.

За мене – Своїм розп’яттям,
За кожен мій гріх
[Майбутній; виконаний абияк].
Він уже заплатив на Голгофі.
І це потік
Незрівнянних «Амінь»
Та досить.
Хочеться втекти від Його Слави.
Ти надто чудовий, Господь!
@holypoem

добавил: The Jesus's Follower 115 читателей

Похожие стихи

ТЕОРИЯ ВРЕМЕННОГО РАЗРЫВА
Юлія Лапушанська
БУДУ НОСИТЬ ТЕБЯ
Юлія Лапушанська
БОГ СОВЕРШИТ
Юлія Лапушанська
БОГ, ПРОСТИ
Юлія Лапушанська
Формация информации
Юлія Лапушанська
0

Комментарии

Комментариев нет