Бо ваші думки, не Мої це думки

Автор: Іванна Чижевич

1. Біля стін дитячого дому сидів сирота,
По брудному обличчі його покотилась сльоза.
Він згадав свою маму, якої вже рік як нема,
Згадав той час... На очах лиш сльоза.

2. Пам'ятає, як з мамою в церкві він був,
Як молитися вчився, хоч зараз трохи забув,
Як матуся завжди усміхалась йому,
Бути добрим навчала, хоч якби було.
 
3. На очах тільки сльози, він згадує знов,
Що батько загинув, не побачив його,
Лиш мами пам'ятає незабутні слова:
"Твій тато на небі, де чекає всіх нас."

4. Згадує, як матуся казала йому,
Що тяжко пережила це горе, біду,
Але сил давав їй все пережить
Ісус Христос, Божий Син.

5. Сирота у куточку схилився й в тиші,
І від суму, від болю, від горя кричить,
Каже:"Боже, Боже чому в мене батьків нема?
Чому Ти їх у мене забрав?

6. Чому інші батьків мають, а я,
Я ж такий, як вони, в чому моя вина?
Боже, якщо Ти можеш, поверни батьків,
Я Тебе прошу, поверни Ти їх."

7. До сироти ніжний голос зазвучав:
"Ти не плач, не сумуй, але тільки знай,
Що батьків Я у тебе забрав,
Щоб велику місію ти виконав.

8. Так, Я знаю нелегко тобі,
Можливо, незрозумілі дороги Мої,
Але знай, мир і спокій пошлю тобі,
Проведу по тернистій стежині твоїй."

9. Довго плакав сирота... та й заснув,
Те, що був він надворі не відчув,
Він вночі так мирно й тихо спав,
Мабуть, Бог хороший сон послав.

10. Хлопчик рано-вранці встав
І директор його покликала,
Сказала, що прийшла християнська сім'я,
Щоб в сім'ю свою взяти дитя.

11. Радості сироти не було меж,
Він посміхався. Підбіг до людей,
Їх обійняв і тихенько сказав:
"Ви по мене приїхали, чи це справді так?"

12. Він мовчки подякував Христу:
"Я Тобі лиш,Ісус, служитиму,
Те, що Ти мені назначив, то я
Те виконаю із задоволенням."

13. Час летів, на місці не стояв,
Минали дні, роки минали.
Була субота. Ось той дитбудинок,
Ось чоловік іде... Покотилася сльозинка.

14. Він заплакав, так як 20 років тому,
Коли сидів біля стін дитячого дому,
Згадав усе, що тут він пережив,
Як плакав і за батьками тужив.

15. Ось чоловік стоїть перед дітьми,
Щоб може комусь допомогти,
Свою історію розказати,
Словом підтримати, підказати.

16. "Так, я колись був сирота,
Рано маму й тата втратив я.
Я хотів жити у сім'ї,
Мати рідних, близьких, батьків.

17. Я був також у цьому дитячому домі,
Я був самотнім, але дякую Богу,
За те, що послав мені нову сім'ю,
За те, що підтримував на тернистому шляху.

18. Тепер у мене вже є своя сім'я,
Двоє дітей і дружина любляча.
У церкві я служу й труджуся, 
За все дякую Христу, молюся.

19. Мабуть ніхто зрозуміти не може,
Божі плани й дороги Божі,
Для нас вони здаються невідомі,
Але Бог знає краще, все в руках Його.

20. Бог дав і Бог забрав. Ми не вдієм нічого.
Всьому свій час. Все правильно в Бога.
Бо наші думки - не Господні думки,
А дороги Його - не наші шляхи.

21. Все під керівництвом Всевишнього. Що тут сказати?
Треба лиш віру і чисте серце мати,
Треба надію на Нього покладати,
За все Його всім серцем прославляти!"

22. Чоловік закінчив історію свою,
А діти плачуть... дякують йому.
Просять, щоб частіше він приїжджав ,
Підбадьорував, ще про себе розказав.

23. Говорить Господь до кожного серця,
Що не знає, чому у житті так стається.
Бо ваші думки не Мої це думки,
А дороги Мої, то не ваші дороги.

24. Бо наскільки небо вище від землі,
Настільки вищі думки Мої за думки ваші,
А дороги Мої за дороги ваші.

20.10.21 Чижевич І.
Ісаї 55:8