Сьогодні я пишу тобі листа,
Хоч знаю - ти його не прочитаєш.
І не подзвониш, і не пригорнеш,
І слова лагідного ти мені уже не скажеш.

Вже рік пройшов - і ось весна щебече,
Все оживає: і дерева, і трава,
Земля радіє, знов повертається життя!
А ти, ти - оживеш, ти - заспіваєш?

Чи я почую голос рідний, лагідний такий?
Пісню я твою, колись іще почую?
І чи збагне всю правду мозок мій,
Що очі й усмішка твоя --
Такі далекі і такі холодні...

... Мені ж так хочеться тепла, тепла долонь твоїх відчути ,
О мамо, як мені збагнути?
Ту незбагненну теплоту очей твоїх,
В яких і біль, і радість, і турбота...
2 0
Наталья Челомбитко 84 просмотра
0

Комментарии

Комментариев нет

Форма входа

Статистика пользователей

Онлайн всего: 43
Гостей: 43
Пользователей: 0