Бог – Приятель людини
Автор: Лілія Мандзюк
Ти, Господь, задивляєшся в душу, Й, як ніхто, розумієш її. Бачиш сонячні дні там і стужу. Й пропонуєш їй ліки Свої. Як ніхто, Ти умієш читати Серця стан, хоч закриті уста. Ти умієш надію вселяти, Оживляти, давати життя! Знаєш крапки, і коми, й три крапки У людському короткім житті. Ти підйоми всі бачиш, й падіння, Гордість, відчай, смирення душі. Коли прагне до Тебе людина – Ти радієш, й сумуєш, як – ні. О, Господь! - Похилилась билина, - Не доломиш її до землі. Хто до Тебе приходить – приймаєш, І говориш: не вижену геть. Коли кається хтось – Ти прощаєш, Й тих рятуєш, хто падав на смерть. Пригортаєш, обв’язуєш рани, Піднімаєш, слабкого несеш. Й обіцяєш: навіки Я з вами. Скоро, Боже, Ти в славі прийдеш. Приготуй моє серце, Спаситель. Як ніхто, Боже, знаєш його. Вічний, Добрий, спасіння Даритель, Потребую прощення Твого. Потребую бальзаму і мазі, Потребую живої води. Гріх обмий і очисти від грязі. Серцем слався й там вічно живи!
https://holypoem.com/15282
@holypoem