Колись залишиш...
Автор: Лілія Мандзюк
Колись залишиш інтернет, Закінчиться земна робота. Все те, що називав «прогрес», Не треба буде ні на йоту. Замовкне телевізор твій, Магнітофон, комп’ютер, преса. Бо скаже Бог для часу: «Стій». Й пізнаєш: зайві вже словеса. Більш не відкриєш в дім дверей, Духмяно не запахне кава. Без жодних лишишся ідей, І зникне в мить людськая слава. Не зможеш вулицями йти, Не буде шансу вже мінятись. Лиш згадка про сліди свої, - Дасть поштовх плакать чи сміятись?! Не зможеш книги більш читать, Запізно буде щось вивчати. Прийде хвилина, щоб мовчать, І звіт за прожите давати. Напевно, схочеш щось змінить, Напевно, схочеш помолитись. Жагуче забажаєш жить, Щоб лише (!) з Богом примиритись. Запізно буде!.. Чи не так, Як жив байдужим до Ісуса?! Герой живучий, ти – бідняк? Ні, я судити не беруся. Та лиш одне прошу – постій, І зваж свої пріоритети. До Господа спіши мерщій. Бог жде тебе і любить! Де ти?
https://holypoem.com/14977
@holypoem