Лілія Мандзюк - Загублена овечка

Загублена овечка

Загублена овечка

“Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев’ятидесяти й дев’яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її? 
А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє” (Біблія, Луки 15:4-5)

Пастир овечки загублені знає,
Їх по любові завзято шукає.
“Вернися, довкола ворожі поля,
Приманливо сяють лиш тільки здаля”.

Іде поміж гори, поля та ліси:
“Від вовка, овечко, до Мене спіши!”
Невже було мало овечці трави?
Вона спокусилась величчям лози.

Поруч немає ні Пастиря й друзів,
Згадує дні на зеленому лузі.
Сумління тривожне і серце болить,
Не знає в печалі що можна змінить.

Аж чує хтось кличе. “Невже це мій Пан?
О, Пастирю добрий, мене Ти шукав?!
Тепер знову приймеш в отару Свою?
Я б дуже хотіла! Прости, я прошу.

Невже?! Я не чую слова карання!”
На руки узяв вівцю без вагання.
За мить — у родині, великій сім’ї,
Радіє, бо Пастир простив їй гріхи.

Заблудлі овечки, Той Пастир — Христос!
На що спокусившись блукати прийшлось?
Є Божа кошара, а є сатани.
“Заблудла овечко, де ти?! Де є ти?”
https://holypoem.com/13541
@holypoem

добавил: Лілія Мандзюк 399 читателей

Похожие стихи

Правдивий друг
Лілія Мандзюк
49
Батьківська молитва
Лілія Мандзюк
770
Ти - лист Христів
Лілія Мандзюк
34
Бог спас мене!
Лілія Мандзюк
421
Правдивий друг
Лілія Мандзюк
195
Поезія від Бога
Лілія Мандзюк
865
0

Комментарии

Комментариев нет

Форма входа

Тематика стихотворений

Статистика пользователей

Онлайн всего: 625
Гостей: 624
Пользователей: 1

Julia Lapushanska