О чому ти, душа
Автор: Мира Губенко
О чому ти, душа, як знесилена пташка
Часто крила складаєш в тривозі й журбі,
Від землі чом бува відірватися важко?
Заваджає що в небо піднятись тобі?
Що зуміло, скажи, у неволю скувати?
О, невже спокусить світ принадами міг?
Він оману солодку лише може дати,
Й залишити з часОм полину гіркий слід.
Якщо зламані крила - дарма пориватись
У одвічну оселю - у Батьківський дім,-
З тягарем на грудях не навчишся літати,
Не ввійти нам до раю ніколи із ним.
На вівтар всі бажання склади і до неба
О, душа, все єство ти своє устрімляй,
Не дивися назад, бо цей світ не для тебе,
У Христі вічне щастя - завжди пам"ятай.
13.07.2020
https://holypoem.com/13117
@holypoem
