О чому ти, душа
Автор: Мира Губенко
О чому ти, душа, як знесилена пташка Часто крила складаєш в тривозі й журбі, Від землі чом бува відірватися важко? Заваджає що в небо піднятись тобі? Що зуміло, скажи, у неволю скувати? О, невже спокусить світ принадами міг? Він оману солодку лише може дати, Й залишити з часОм полину гіркий слід. Якщо зламані крила - дарма пориватись У одвічну оселю - у Батьківський дім,- З тягарем на грудях не навчишся літати, Не ввійти нам до раю ніколи із ним. На вівтар всі бажання склади і до неба О, душа, все єство ти своє устрімляй, Не дивися назад, бо цей світ не для тебе, У Христі вічне щастя - завжди пам"ятай. 13.07.2020
https://holypoem.com/13117
@holypoem
