Пам’яті Боско Петра Миколайовича

Автор: Лілія Мандзюк

Нема мого наставника, поета...
У вічний край до Господа пішов.
Тут міг би проспівати ще куплета,
Та в хори неба на завжди ввійшов.

Тепер прекрасна пісня в небі лине.
Брат ті акорди ще почав з землі.
А щирий дар Спаситель не відкине, -
Вінця і шати вготував святі.

Про щирість брата варто розказати:
Слова із уст лилися золоті.
Покірно й тихо він умів повчати,
Даруючи любов, ..., ... - скарби душі!

Я в ньому простоту Христа зустріла:
Терпіння, ніжність, дивну доброту.
Я твердо вірю, так Любов змінила!
Її одну величив брат, святу.

...О, Господи, потіш його родину.
Брат нам залишив перла дорогі.
Як він бажаю цінувать людину.
До зустрічі, мій брате у Христі!


03/06/2020 - Петро Миколайович відійшов у вічність