Пам’яті Боско Петра Миколайовича
Автор: Лілія Мандзюк
Нема мого наставника, поета... У вічний край до Господа пішов. Тут міг би проспівати ще куплета, Та в хори неба на завжди ввійшов. Тепер прекрасна пісня в небі лине. Брат ті акорди ще почав з землі. А щирий дар Спаситель не відкине, - Вінця і шати вготував святі. Про щирість брата варто розказати: Слова із уст лилися золоті. Покірно й тихо він умів повчати, Даруючи любов, ..., ... - скарби душі! Я в ньому простоту Христа зустріла: Терпіння, ніжність, дивну доброту. Я твердо вірю, так Любов змінила! Її одну величив брат, святу. ...О, Господи, потіш його родину. Брат нам залишив перла дорогі. Як він бажаю цінувать людину. До зустрічі, мій брате у Христі! 03/06/2020 - Петро Миколайович відійшов у вічність
https://holypoem.com/12906
@holypoem