Непохитно я надіявся на Бога

Автор: Людмила Гуменюк

Непохитно я надіявся на Бога,
Прихилився Він, почув зойк мій,
Із багна Він витяг, зі страшного рову,
І на камені мене поставив Він.

Із болота Господь витяг мої ноги,
І зміцнив Господь стопи мої,
Пісню вклав до вуст моїх нову, чудову,
Щоб я славив Бога у всі дні.

Хто побачить і почує, - їх багато,
Прийде острах на усіх людей,
І на Господа почнуть надію мати,
Бога славити, а не людей.

І блажений чоловік той, що на Бога
Покладає надії свої,
До гордих не піде він по допомогу,
І не схилиться він до брехні.

Як багато Ти зробив, Господь, мій Боже,
Я хотів розповісти давно,
Про чуда й думки Твої про нас, 
-Перевищують вони число!

Ти не побажав ні пожертв, ні приношень,
Ти всепалення не захотів,
Ти пожертви за гріх не жадав, мій Боже,
Ти тоді  мої вуха відкрив.

Ось іду, написано в книзі про мене,
У моєму серці Твій закон,
У великім зібранні я правду звіщав
І вустам не було заборон.

Виконати  я бажаю Твою волю,
Твою правду в серці не ховав,
Про спасіння Твоє і про вірність Твою,
І про милість Твою сповіщав.                

Не затримуй від мене щедрість Свою, 
Хай істина Твоя і милість
Охороняють  мене у всі мої дні – 
Вороги у ганьбі  щоб лишились.

Нещастя без ліку мене оточили,
Беззаконня мене досягли,
Їх більш, ніж волосся на моїй голові,
І  бачити їх нема сили.

Зволь спасти мене, Господи, допоможи!
Поспіши Ти на поміч  мені,
Посором ворогів, що шукають душі,
Хто бажає лихого мені!

Посоромлені  хай назад подадуться ,
Ті, що «добре» і «добре» кажуть,
Посміховиськом  стануть, де навернуться,
Хто бажає лиха, як вражі !

Хай радіють і звеселяться  Тобою,
Усі ті, що спасіння шукають,
Ті, що завжди говорять «Великий Господь»,
І на Тебе надію мають.
 
А я -  бідний, убогий, але Сам Господь
Помічник і мій Визволитель,
У важкий час піклується мною  Господь,
Не затримуйся , мій Спасителю !