Бог над богами, Господь прорікає

Автор: Людмила Гуменюк

Бог над богами, Господь прорікає 
З сходу сонця,на захід, де кінець, 
Землю Бог наш кличе, закликає, 
Від  Сіону, що краси взірець. 
 
Бог іде, і не в мовчазній тиші, 
Перед Ним палаючий вогонь, 
Навкруг  Нього-буря найсильніша, 
Блискавки летять з  Його долонь! 
 
Згори кличе небеса і землю, 
Буде Бог судити Свій народ, 
Небо проголосить Його правду, 
Бо суддя над усіма є Бог! 
 
«Моїх святих до Мене збирайте, 
Що при жертві склали заповіта, 
Небеса, Мою правду звіщайте, 
До людей Я буду говорити! 
 
Слухай, мій народе, Ізраїлю! 
Я до Тебе буду говорити, 
Свідком проти тебе буду Я, 
Я –Твій Бог, а ви є Мої діти! 
 
Не про жертви буду докоряти, 
Бо вони завжди передо Мною, 
Вже не буду Я  бичка приймати, 
Ні козлів з усіх кошар твоїх. 
 
Ті, що в лісі звірі, всіх Я маю, 
І худобу, що на тисячах гір, 
Я  усіх птахів на горах знаю, 
І зо Мною тварі польові. 
 
Якби зголоднів  Я, не казав би 
Я тобі про це, Моя вселенна! 
І усе,що в ній є,- то Моє, 
Чи прохав би в тебе Я Своє?                 
 
Хіба м.ясо  бичків споживаю? 
Або крові козлів Я бажаю? 
Богу в жертву хвалу заспівай, 
Обітниці Всевишньому дай! 
 
Як покличеш Мене в день скорботи, 
Я врятую тебе, ти-прославиш Мене». 
         
А до грішника Бог промовляє: 
 
«Чом  устави Мої сповідаєш, 
Заповіта Мого в уста береш, 
Зненавидів Мої настанови, 
Поза себе слова кидаєш? 
 
Бачиш злодія, з ним злигаєшся, 
Перелюбників ти зустрічаєш, 
Злі слова із вуст випускаєш, 
І оману язик твій  сплітає. 
 
Ти сидиш і говориш на брата, 
Наклеп кажеш на матері сина, 
Ти робив, Я ж мовчав, 
А ти думав, що такий самий Я, як і ти. 
 
І  Я буду тебе картати, 
І перед очі покладу гріхи, 
Хто Бога забуває, Я б схопив, 
Хто тоді буде рятувати? 
 
Хто у жертву подяку приносить, 
Той, як Бога, шанує Мене, 
Хто на шлях благословіння просить, 
Тим явлю Я спасіння Моє!