Тобі я дякую

Автор: Людмила Гуменюк

Тобі я дякую, мій Боже,
Що бабця  з сином і небожем
З під Києва тікали разом,
"не випускать"! – було наказом!
Не  я була під час голодомору,
Що то не я таке пізнала горе!  

Тобі я дякую, мій Боже,
Мій батько разом із небожем
Пішли, загинули одразу,
Щоб не пустити силу вражу,

У тую землю, де я народилась,
Що то не я була, це – Твоя милість? 
А ті,що у лісах ховалися,
Живими по війні зосталися

Про мене й разу не згадали,
Хоч що живу на світі, знали.
Хто тут живе, бандитами взивають,
Нехай їм наш Господь допомагає.

Бо як би це мені дісталось,
То, мабуть, серце б розірвалось,
А так живу, навкруг дивлюся,
За ворогів усіх молюся,

У Бога мудрості для  всіх прохаю,
Не бути вбивцею братів благаю!