Моє щастя

Автор: Валентина Коц

Як плакала душа моя тоді,  
Коли Твою любов в собі відчула!..  
Здається я ходила по воді  
І ангельські пісні у серці чула.  
  
Ставало світло-світло і тепло  
По всьому тілу ніжно розливалось…  
Спасіння так і прощення прийшло  
І брама в Небо синє відкривалась.  
  
Як птаха полетіла б в височінь,  
В ту мить земля чужою зовсім стала…  
Та ще чекала долю далечінь,  
Залишитись я ще в цім світі мала.  
  
Та ніч травнева зорями з небес  
В віконечко стареньке зазирнула.  
Поділися тривоги мої десь,  
Тебе я перший раз, Ісус, почула.  
  
Яке то щастя!.. Тут замало слів,  
Щоб почуття ці дивні передати…  
Я вірю, що Ти Сам того хотів  
Мене з тієї прірви вже забрати.  
  
Вклоняюся Тобі, Тобі молюсь,  
Вузька дорога стелеться на гору…  
На ній буває падаю, та вчусь  
Я все ж долати пережитків пору.  
  
Моє Ти щастя! Мій найкращий день,  
Який ніколи, вірю, не скінчиться,  
Даруючи ще віршів та пісень  
В яких душа чиясь благословиться!