Носіям небесних скарбів

Автор: Лілія Мандзюк

“Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на страчення хилиться, - хіба не підтримаєш їх?” (Притчі 24:11)

“Про квіти пишеш? А про інше слід,
Бо у серцях людей існує лід.
Хто полікує їх, подасть розраду,
Хто донесе Євангельську пораду?”

Сердечний поклик чую: “Сповіщай!
Серця людей до Бога привертай.
Хай Слово Боже чується в народі!
Не довго бути вже, повір, свободі.

Ти ще зернятко Істини посій
В байдужий люд. Неси Його мерщій!
Не виколихуй людські злі хотіння,
І не задобрюй їх земні тяжіння.

Не тіло, Я спасати хочу дух,
Бо Я творіння свого щирий Друг.
Холодне серце Слово перемінить.
“Створю нове”, - і хто оце відмінить?

О, хто посіє!? Ти Його посій - 
Скарбів небесних на землі носій!
Я буду поруч, буду промовляти,
Бо хочу ще, бажаю ще спасати!”