Я вірю Богу, а не сатані

Автор: Ирина Пахомова

Я вірю Богу, а не сатані.
Хай навкруги зневажливо сміються,
Нехай звучать страшних десятки "ні"
І ближні ворогами хай здаються.

Я вірю Богу. В Ньому - перемога.
І хоч лукавий прагне спокусити,
І звивистою є моя дорога,
Йому мене не вкрасти і не вбити. 

Його брехня, неначе павутиння,
Що обплітає і повільно душить.
І бореться розпачливо людина,
І бій іде на небесах за душу.

Коли навколо розпач і страждання,
І виходу із темряви немає,
А кожен подих - ніби як останній,
Вони удвох за цим спостерігають.

Христос до тебе низько нахилився 
І витирає сльози, як дитині.
Він хоче, щоб ти вірив і молився,
Дає свободу втомленій людині.

А сатана, немов хижак, що жертву
Загнав в неволю, і тепер сміється.
Пограється, а потім маєш вмерти.
Та серце ще живе, воно ще б'ється.

Немає сил. Немає сліз і віри.
Любові струмінь більше не вирує.
Коли уже наповниться ця міра?
І скільки ще попереду чатує?

І плаче серце, зранене й побите,
Куди тепер йому такому вдатись?
А хочеться, ще хочеться пожити.
І так втомилось у пітьмі змагатись.

Але Христос тебе не відкидає.
Він розуміє розпач тихих сліз.
Над Ним знущались, Він про муки знає
І сам хреста Свого колись Він ніс.

Він бачив все. І в Ньому є надія.
Таку любов хтось може інший дати?
Якщо ти не живеш, а лиш жеврієш,
Христос один зуміє врятувати.

Тому я вірю, Бог мене тримає. 
Хоч сила не завжди живе в мені.
Хай навкруги сьогодні кожен знає:
Я вірю Богу, а не сатані.