Молитва Анни

Автор: Ирина Пахомова

Тихенько, безсило, самими вустами 
Молилася Анна у храмі до Бога.
І стільки страждання за цими словами,
А люди, що поряд, не чули нічого.

Поглянув священик - невже вона п'яна?
І замість підтримки він осуд залишив.
У храмі тихенько молилася Анна,
Не в крику була її сила, а в тиші.

Та Бог її чув. Бачив серця зітхання,
Коли у скорботі своїй промовляла
Своє найжаданіше, щире бажання -
Молитву у небо вона посилала.

А люди - довкола. Їх Анна не бачить.
Вона із Творцем є один на один.
І лиш перед Богом, схиляючись, плаче.
Він Анну почув. І у неї є син.

Не ставлять у приклад нам Анни молитву.
Незвучна, негарна для вуха людського.
Та знає лиш Бог, що у власній цій битві
В ту мить здобувала вона перемогу.

Бог серця шукає. Не гарні цитати
Відкриють нам небо, а тільки лиш віра.
Не треба в молитві до Бога кричати,
Достатньо і слова, якщо воно щире.

Хай бурі з вітрами в житті не вщухають,
Хай дивляться люди, священики, друзі.
Хто Бога всім серцем і духом шукає,
Того сам Творець не залишить в нарузі.

І навіть як біль прибиває додолу,
А сльози з очей застеляють майбутнє,
Бог близько до тебе в найглибшому болі,
І навіть мовчання твоє є почуте.

Не дай, щоб зневіра тебе подолала,
І наче Адам, не ховайся від Бога,
Тоді, як з гріхом ти пізнаєш провалу,
І темною здасться життєва дорога.

Іди на коліна. Не треба кричати,
І влучного слова шукати не треба.
У тиші сердечній - надбання, не втрата,
І тільки лиш віра відкриє нам небо.

В молитві є сила і спокій для духа,
Вона доведе нас до вічного раю.
Незвучна, негарна для нашого вуха,
Хай Богу бажання твої відкриває.

Погляньте на Анну. Одна серед люду 
Молилась до Бога тихенько у храмі.
І щирі слова ці породжують чудо,
Торкнулося неба смиренне мовчання.