О серце безпечне! Я хочу задати

Автор: Ангеліна Ющук

О серце безпечне! Я хочу задати, 
Питання тобі:-Чи ти думав про те,
Що в Вічності будеш вже вічно страждати,
Проживши без Бога життя все пусте?

Дивлюсь на тебе, ти як ніби щасливий
І радість і посмішка є на вустах. 
Ти ще молодий, ти ще є красивий, 
Але чи порою бере тебе страх? 

І допоки ще сили в собі юні маєш,
Допоки здоровий мій друже є ти,
Як жаль, що про Господа не помишляєш,
Немов у безсмертя все прагнеш іти. 

Живеш і не бачиш голодних і бідних, 
Усе для себе і лиш тільки собі. 
Та знай-в день останній тебе запитають:
-«Розкажи, як життя ти прожив на Землі!».

Ти думаєш-довго Земля тут існує,
Нема їй початку, нема їй кінця.
Та Ангели ось й Небеса торжествують
І Церква Господня ввійде до Царя.

Коли все те буде-побачиш очима, 
Аж зорі погаснуть і падать почнуть. 
І місяць вже більше не дасть свого світла
І радо спасенні у Небо ввійдуть. 

Ті, хто не був у потребах чутливий, 
Той,хто охолов-в Небеса не ввійде.
Той,хто тут втратив талант свій важливий,
Той місця у Царстві Христа не знайде. 

Подумай, що в кожну миттєву хвилину,
Лягали ви двоє,а вмить один встав. 
І ти розумієш, що це та година,
Настала, де Бог Своїх вибраних взяв. 

«А де ж то мій син?»-мама враз запитає,
«А де ж то мій брат і де рідні мої?».
І острах і ляк до тебе підступає: 
«Невже ж то до Бога пішли вони всі?».

«А я? Як же я на Землі одинока,
Забута,одна і печаллю глибока?
О Боже,молю я,мені поможи,
Потребую Тебе, гину,бачиш,спаси!»...,

Земля затремтіла, будуть біди і мори,
Ісус Своїх вибраних взяв від Землі.
І вона перейшла у диявольські руки
І знущався над душами він там всі дні...

Ти будеш кричать серед вічного лиха:
«О,гори впадіть, бо настигла біда!».
Та гори дадуть тобі відповідь тихо:
«Ти сам винен в тім, що не вибрав Христа».

Земля загорілась у мить лиш останню,
Кінець на Землі і життю цім настав. 
Ах,якби ти в вогні опинився нежданно
І вмить перед Богом ні з чим ось постав. 

Чому ти в цім стані прийшов на суд Божий, 
Тобі дорогий час Господь дарував..
Та жаль,що прожив ти життя все порожнім
І сам собі частку в аду ти обрав...

Хвилини прощання,ридання й волання:
«Прощай назавжди люба мамо моя!
-Прощай моя доню!»-лиш схлип і зітхання: 
«О мамо, як жаль,що не слухалась я!».

І буде син з батьком стоять обніматись,
Не в силах вже втримати плач і крик свій:
«О сину,мій сину!»-він буде жахатись,
«Чому жив на гибель душі я своїй?»....

Батьки усі,внуки,брати,сестри, діти,
Подумайте ви-де спасіння знайти? 
Невже не втомились,як світ оцей жити,
Пора б вам у щирій молитві прийти.

Подумайте,Бог довготерпить й шукає,
Заблу́каних й зниклих всіх в світі овець. 
По кожній душі Він сумує й чекає,
Що прийду́ть до Його,бо Він Пастир сердець.

І якщо ти повіриш у Божого Сина,
В Святого Спасителя,Бога-Отця.
Впади перед Ним,прихиливши коліна,
Зверни погляд свій до Його ти лиця. 

Скажи:«О пробач мене Боже Всесильний,
Пробач за без сенсу потрачений час. 
Тебе потребую я нині так сильно, 
Пробач і помилуй мене й усіх нас!

Я хочу Тобі все життя посвятити,
Тобі хочу Христе у всім догоджать.
Щоб нас в всьому світі ніщо розлучити, 
Повік не змогло.Дай у вірі стоять!».Амінь 

Автор невідомий;
Переклад Ангеліни Ющук