Немає Ймення іншого під небом

Автор: Леся Данильчик

НЕМАЄ ЙМЕННЯ ІНШОГО ПІД НЕБОМ
Мене болить, коли навколо люди,
Забувши славний подвиг на хресті,
Не дякують Спасителю Ісусу,
А згадують Його лиш мимохідь.

Марії Син, що народився в яслах,
Мале дитя у мами на руках -
Закарбувався образ цей у пам'ять,
На стінах висить і живе в серцях.

Чи вірять люди, що Христос всесильний,
Коли про Нього знають лиш з ікон,
Як Він сидить маленький на колінах,
Й на голові іскриться ореол?

Або ж Ісуса знають як розп'ятим,
А що воскрес - то просто лиш слова.
Якщо про Нього згадують на свято,
А в інші дні Його немов нема -

То це біда... На жаль, то віра мертва...
І знов мене гнітять такі думки,
Що це Ім'я, Одне на всю планету,
Що може людство вивести із тьми,

Вже багатьма зневажене й забуте!..
Ісус Христос для деяких, як міф.
Так рідко можна це Ім'я почути,
Про Господа забув сучасний світ.

З людей собі спасителів зробили,
Немов якийсь прадавній пантеон:
До одного молитись, як безсилий,
До іншого - коли зникає сон...

У когось попросити за здоров'я,
У іншого - коли нема плодів...
А в цей момент Ісус стоїть так поряд,
Готовий дати відповідь усім...

Але, на жаль, Його не помічають,
Бажають правди, де її нема,
А потім кажуть: "Господа немає,
Якщо Він є, чому кругом біда?"

І знову посередників шукають...
Іван, Марія, Яків чи Павло
Через Ісуса теж ішли до раю,
Туди шляхів інакших не було...

Немає Ймення іншого під небом,
Спасіння в комусь іншому нема.
То лиш Ісус, Син Божий, мав померти,
То Він - дорога, правда і життя.

Мене болить, коли навколо люди
Забули, як Христос за них страждав,
І простягають у молитві руки
До тих, хто їм спасіння не давав.

Творінню поклоняються серцями -
Творця ж шанують тільки у свята,
А Він стоїть з пробитими руками,
З глибоких ран стікає кров свята...

Він не дитя, що дивиться з ікони,
Не чоловік, що висить на хресті,
Він - Наречений, вічний Агнець Божий,
Могутній Лев, Месія, Цар царів!

Немає Ймення іншого на світі,
Спасіння в людах не знайти ніяк,
Ісус Христос - єдиний є Спаситель,
Сьогодні посвяти Йому життя!
©Леся Данильчик